Я читав десь у істориків, що досліджували це питання, що в "Скандинавських сагах" написано, що вікінги були найманцями у князів Русі але вони не пишуть, що вони нібито "заснували Русь"
Так, деякі, навіть наші історики пишуть (перебуваючі в московській псевдоісторичній омані), що серед скандинавів були князі в Києві але моє особисте ставлення до цього дуже скептичне.
Чому маю таке ставлення?
Тому, насамперед, цікавлять першоджерела, - хто саме це написав та коли саме, і головне, - з якою метою?
У часи німкині Катерини-II Ангальт-Цербстської, німці-історики на її замовлення мали змогу написати-переписати все що їм заманеться
. Мене цікавлять оригінали цієї інформації, а те, що писали історики, ґрунтуючись на копії літописів, це не надійне джерело
. Та якщо навіть припустити, що такі оригінали літописів існували, тоді треба ставити таке питання, а хто їх написав? - ченці, які записували те, що на їхню думку якось може пояснити те, що коїлось, - саме з погляду біблійного, з погляду, що нібито незабаром прийде "кінець світу" та станеться "страшний суд".
Рюрик - легенда; про "династію рюриковичів" взагалі немає ніяких згадок до 15 століття (це вигадка для виправдовування свого нібито "шляхетного походження" та "права" на "спадкоємність" тих чи інших володінь), початки князювання в Русі - вставлені в літопис..
Як у випадку з "рюриковичами" так і на Московії вигадували що їхнє походження не з Улусу Джучі, а нібито - "з Русі", так само, - з метою показати іншим державам, що московити - "шляхетного" походження, - "з Русі"
Цитую
Енциклопедію історії України:
Джерелами для реконструкції ранньої історії Русі для літописця служили нечисленні відомості візант. хронографії, а також різноманітні перекази про "давні часи". Через те історія Русі 9–10 ст. у "Повісті минулих літ" є переважно легендарною. Тут викладено легенду про т. зв. закликання варягів (міфічного родоначальника князівської династії Рюрика та його братів), переселення князівського роду до Києва, а також легендарні відомості про перших князів (у т. ч. про війни княгині Ольги з древлянами, "вибір вір" Володимиром Святославичем та ін.) Утім цінність цієї частини "П.в.л." як істор. джерела полягає в тому, що в її складі до нас дійшли тексти трьох русько-візант. договорів: 911, 944 та 971. Вони становлять унікальний комплекс автентичних документів, багатих на відомості із соціальної, політ., військ. та дипломатичної історії 10 ст.
Достовірним джерелом "П.в.л." стає лише у викладі подій останніх ста років – від поч. 11 ст. до свого завершення.
Ще до т.зв. "покликання варягів" (
862 р.), - у
838-839 рр:
"Себе, тобто свій народ, називали рос… Їх король іменується хаканом"
Щодра Ольга. «Себе, тобто свій народ, називали рос… Їх король іменується хаканом…»: Руське посольство 838—839 років до Візантії та імперії франків — важлива віха міжнародного визнання Київської держави та початків формування української державності // Княжа доба: історія і культура. — 2018. — Вип. 12. — С. 9-24.Цитую
Енциклопедію історії України:
У відповідності з істор. інтерпретацією з числених гіпотез про походження назви "русь" перевага нині віддається скандинавській, згідно з якою слов’ян. форма є запозиченням фінської назви "Routsi" зі значенням "скандинави, шведи". Щоправда, надійної етимології останньої не запропоновано, але вважається, ніби вона походить від однієї з реконструйованих (історично не зафіксованих) форм (rođsmen, rođskarlar, rotđ(e)R) зі значенням "учасник морського походу"
"Слово про Закон і Благодать" /1037–1050 рр./ митрополита Іларіона. У своєму творі перший київський митрополит-русич, говорячи про тріумф київського християнства, славить "великого кагана нашої землі" Володимира Хрестителя і вказує на Ярослава як продовжувача батькових справ."
Джерело: Нікітенко Н. М. Собор святої Софії в Києві. -К.: Техніка, 2000. - С. 11
https://chtyvo.org.ua/authors/Nikitenko_Nadiia/Sobor_sviatoi_Sofii_v_Kyievi/То чому саме - "
каган"
Русі, а не якийсь там скандинавський "
ярл"?