З формальної точки зору - сказано все правильно.
Звичайно ж, Росія другом українців ніколи не була, а розглядала нас лише як біоматеріал для асиміляції в своє власне етнічне й політичне тіло.
Я все правильно кажу ?
Але є інше запитання: чому після 1991 року населення України скоротолось з 52 млн. мешканців, до 35-40 млн., чому багато промислових підприємств припинили існування ( особливо наукоємкі), чому так багато українців виїхали й виїжджають на заробітки й в еміграціцію за кордон?
Чому дуже багато молодих людей в Україні не хочуть пов"язувати своє життя з Україною?
Більшість мігрують не в Росію.
2а. Наукоємні виробнцитва в Україні переважно працювали на війну. Галузь ожила під час агресії РФ, в каденцію Пороха. Розквіт, напевно, був у 2018-перша половина 2019 року. Зараз повільно вмирає
3. Виїзд за кордон українців не настільки великий, як у Вірменії, Грузії, Молдови. Тому й темпи зростання ВВП в Україні з 2008 року ( з першої кризи світової ) були меншими. Заробітчани цих маленьких країн ( чим країна менше, тим легше за кордон відправити більший відсоток населення) своїми переказами підняли попит у середині країни, що стимулювало виробництво та рівень зарплат, які мали конкурувати із заробітчанськими, щоб роботодавці могли розраховувати на робочі руки тієї частки, що залишилась. Про поляків, які становлять більшість у країнах Європи серед імігрантів я взагалі мовчу. І де зараз Польща і Україна? Саме туди, до Польщі, й їдуть переважано українці...
Отже, на даному етапі еміграція українців у розвинуті країни є благом, що дає шанс прискореного економічного розвитку тим, хто залишився
Звучить як єресь, особливо для пострадянського менталітету, але так це працює