Це така тема зараз на ХВУПі.
Я хотів би висловити своє бачення.
Я декілька разів намагався читати книжки дитинства.
Скажу відверто, у мене жодного разу нічого не вийшло.
Жюль Верн це якесь дитяче лопотіння, те саме Луі Бусенар, Мийн Рід, Фенімор Купер, ...
Трохи краще Джек Лондон, але все одно я відчуваю що воно написано саме для дітей.
Куна "Легенди і міфи стародавньої Греції" просто не можливо читати після Стівена Фрая, просто якесь униле гівно.
Стругацькі теж не злітають (хоча зараз я фантастику взагалі не читаю).
Не так давно (пару років тому) перечитав Швейка. Українською. Із задоволенням. Саме через Українську.
Радянські письменники, ще гірше, Обручев, Єфремов, Парнов, ...
Висновок дуже простий - кожній книжці свій час, і не можна зайти в одну річку двічі.