Випадково в своїх нотатках натрапив на віршик, який сам і писав.
Вже не пам'ятаю, з якого приводу писав, і чи десь публікував, можливо в Притулятнику (бо лише для тих виродків і міг писати), коли ще там вештався.
Ось, на ваш розсуд, мабуть саме в цій гілці він найбільш доречний:
Мне сучьи дети, надоели в смерть
В них нет ума, нет чести, нет стьіда,
Их инструментьі черньій рот и ложь
И видит Бог, что бьіло так всегда!
Им наплевать на родину свою
Им проще нет - соврать и оболгать,
Им не зазорно плюнуть во врага
Им нет проблемьі в рот гавно набрать.
Покаяться бьі им и осознать
Пасть ниц и искупать вину свою,
Но нету сил, Зеленского послать
Он обещал им вечньій кайф в раю!