а чому можна? Це ж лише Ваша власна думка i лише Ваше власне бачення.
Все що я кажу - "лише" моя приватна думка, й моє бачення. Було б вкрай дивно робити розподіл на "можна-неможна", базуючись на цьому критерії
, ви не знаходите?
Якщо людина, наприклад, не вiдповiдає Вам тим же самим?
Трохи не розумію. По-перше, яка мені різниця, хто та чим мені відповідає? Я оцінюю вчинки, а не те, як зі мною поводяться. По-друге, як це не дивно, можливість симетричної відповіді банально не завжди існує. Інколи чимось неможна дорікнути мені, інколи чимось тільки мені й можна дорікнути. Знов-таки, як би та з якого б дива то мало б впливати на мої оцінки?
Ще раз пояснюю. Нас зiштовхують лобами на всих рiвнях.
Не важливо пiд яким соусом. Болючi точки та рiзнобiжностi
є навiть в найближких друзiв i родичiв.
I далi вже все залежить вiд того, що з цим робити.
Чи постiйно давити цi мозолi постiйно, а чи обходити
i концентруватися на головному й важливому.
В першому випадку це вiйна усих зi вciма. Рано чи пiзно.
Звічно що зіштовхують, бо поляризація суспільства, на відміну від консолідації, зменшує ефективність опору держави зовнішньому впливу. Це не нова тактика, та застосовується до України не вперше. Тому я тут інколи підіймаю теми того, що "козел" та "патріот" інколи є динамічними характеристиками, й один може перетворюватися на іншого за умови зовнішнього впливу.
Площадка УПячки є одним з інструментів отої самої стратегії зіштовхування. Одночасно, ефективність цього інструменту є теж динамічною, й залежить в тому числі від наявності на тому ресурсі цільових груп сепарації.
Тому, якщо людина туди сумлінно бігає та дописує, при цьому декларуючи патріотичні цінності - необхідно зробити дві речі. Перша - довести до відома людини, чому це погано. Друга - у випадку, коли людина все розуміє, але починає собі вигадувати якусь там "боротьбу за свою віртуальну землю", вочевидь намагаючись виправдатися перед соціумом - продемонструвати, що соціум ці фантазії за виправдання не вважає, й виглядає це все дуже так собі.
Власне, це й усе.