Автор Тема: Теза Московії: "русские и украинцы – один народ"  (Прочитано 176571 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
УКРАИНЦЫ И ТЮРКИ. "МАЙДАН" ЛУЧШЕ, ЧЕМ "КРЕМЛЬ" И "АРБАТ"? Лекция историка Александра Палия


https://youtu.be/HMjUoQLAKQU

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
ЯК ВИНИКЛА РОСІЙСЬКА МОВА? ФАКТИ БЕЗ МІФІВ
Олександр ПАЛІЙ



Лекція історика Олександра Палія

"...У давнину Русь (тобто Центральна, а з XII ст. і Західна Україна) говорила русинською мовою, по-суті архаїчною українською, з  діалектичними особливостями, які були не надто значні, в силу того, що племена слов'ян були близькі одне до одного спільною слов'янською прабатьківщиною, розташованою на тертиорії Волині і Північного Прикарпаття, і етнічними складовими творення цих племен на всій території України - слов'янською і скіфо-сарматським субстратом. Між тим Новгород говорив особливою мовою словен, які прийшли туди або з України, або з Чехії,або навіть з Дунаю,  близько 8 століття. Однак новгородці не істотно позначилися на формуванні мови московитів, оскільки були ними майже тотально винищені в 15-16 століттях.

На території Залісся в 9-12 століттях говорили переважно місцевими фіно-угорськими мовами. Однак були й вятичі - слов'янський рід, що вийшов із Польщі близько 9 століття, вони говорили слов'янською. На західній крайній межі Росії й Білорусі жили радимичі, а також частина прабілоруського племені дреговичів. Крім того, з початком володарювання Київських князів над Заліссям у містах починають з'являтися дружини і адміністрація з русинів, тобто з українців. Це дуже добре видно по власних назвах у старовинних російських містах. У Рязані є Пучай-река, тобто Почайна, Гробля, тобто гребля, в іншому місті є Трубіж - усе це українські назви.

Є в Заліссі українські назви Переяслав-Заліський, а той, що в Україні на Київщині в літописах називався Переяслав Руський. Є Звенигород. Є Галич-Мерський. Ці назви явно принесені з України. Російське місто Володимир-на-Клязьмі, засноване Київським князем Володимиром Мономахом, до 18 століття самі московити називали по-українськи "Володимиром", з цією назвою воно зображувалося на мапах. З 11 століття поступово починається християнізація Залісся  священиками, надісланими з Києва, які в проповідях використовували церковнослов'янську, тобто болгарську мову, спеціально створену Кирилом і Мефодієм для християнізації слов'ян. Ця ж болгарська по суті мова стала літературною для всіх земель, підконтрольних Києву, нею писали літописи і вели богослужіння навіть у Молдові до 17 століття.

Верхівка міст у Заліссі, а потім, десь з 12-14 століть і більшість населення заліських міст починають говорити локальними слов'янськими койне. Хоча в багатьох містах зберігається велика кількість людей, що говорили фіно-угорськими мовами, це видно по наявності "чудських" кутків - чудскіх концов - у російських давніх містах. Цей процес мовної слов'янізації Московщини тривав століттями.

Ще в 17 столітті під Москвою були "мерскіє стани" - тобто поселення і райони, що говорили мовою мері. Є кілька повідомлень іноземців з 16 століття, що "московити говорять угорською мовою". Чимало залишків фіно-угорських народів збереглися досі. Причому відбувалася їхня стрімка русифікація. У ближчі до нас часи це видно по стрімкому зменшенню кількості фіно-угрів між переписами.

Близько 14 століття у Заліссі утворюється більш-менш усталений, слов'янський по своїй основі, діалект. Хоча й цей діалект швидше був групою діалектів, бо фізично в Середньовіччі не міг бути однорідним на великих відстанях. Згодом, з політичним посиленням Москви московський діалект почав тіснити інші діалекти, трансформувався в московитську мову, а та у 18 столітті у російську мову. Яка, проте, досі зберігає виразні фонетичні особливості фіно-угорських мов. Зокрема, росіяни назву своєї столиці пишуть за українськими правилами письма "Москва", а вимовляють з явною місцевою вимовою «Маасква»...

Offline Бумеранг

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 8166
  • Стать: Чоловіча
 :smiley24: :smiley24: :smiley24:
Сучасний один рос.історик Фурсов,колись в одній зі своїх лекцій розповідав, коли відбувся відхід і поступовий розрив в своєму цивілізаційному розвитку
між Великим київським князівством і Володимирським князівством. Так от: приблизно з 1130-х років. Після смерті Володимира Мономаха.

Але й до цього, політично і адміністративно  як єдиної такої держави як Київська Русь не існувало. Були князівства, кожне з котрих саме було державно-адміністративною одиницею. Хоча й горизонтальні зв'язки між князівсьвами існували.
Після 1240 року, після експансії монголо-татарів ітзахоплення Києва будь-які зв'язки між Великим Київським князівством і Володимирським князівством перервались повністю.
Бо тоді настала нова реальність.Князівство Володимирське фактично стало улусом Золотої Орди.

Що цікаво : зараз все більше рос. істориків(Фурсов, Спіцин) закликають не вживати слово "монгольське. іго" щодо тогочасного стану Вододимирського князівства, бо то, мовляв, було ніяке не іго, а якесь нове співжиття з окупантами-монголо-татарами але в інших господарсько-адміністративних умовах
(:laugh: :lol:)
Монголо-татари не трогали церкви, не нав'язували свою віру, але Володимир, Суздаль,Твер і поселення навколо них були чітко обкладені ясаком і місцеві тамтешні князі самі ж і збирали той ясак з місцевих манюпасів і відвозили його Сарай-Бату ( в столицю).
Крім цього, в кожному крупному поселенні жили татарські баскаки(смотрящі від Орди), які конролювали збір ясаку. Та й самі князі були з Ординцями вже "вась-вась": вступали з ними в шлюби і т.п.
... То хіба ж то було іго? То було творення нового етносу, "вєлікороси", йо-ма-йо :laugh:
Якщо цікаво - почитайте хоча б в Вікі про "Чудов монастир" в Москві, про історію його виникнення  :gigi:

« Останнє редагування: Лютого 12, 2023, 04:54:52 16:54 від Бумеранг »

Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Це моя улюблена гілка! Підіймаємо!

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
ПОЧЕМУ БОЕВЫЕ КОМАРЫ НЕБЕНЗИ КУСАЮТ РУССКИХ, НО НЕ ВРЕДЯТ СЛАВЯНАМ?


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
НАСТОЯЩЕЕ ИМЯ РОССИИ. Лекция историка Александра Палия


https://youtu.be/CZkasRH389c

Offline ЮАР

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 18834
  • Стать: Чоловіча
  • Стукнуть на кацапа - дело чести, но лучше убить!
З кацапо форуму сьогодні:



І такого лайна там купи.

Впевнений, що дуже мало Українців які напишуть таку хуйню.
:superman2: :superman2: :superman2: :superman2:
:smilie1: :smiley25: :smilie1: :smiley25: :smilie1: :smiley25: :smilie1: :smiley25: :smilie1:

Offline ЮАР

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 18834
  • Стать: Чоловіча
  • Стукнуть на кацапа - дело чести, но лучше убить!
Я вибачаюсь, воно трохи не в тему, але ...
:superman2: :superman2: :superman2: :superman2:
:smilie1: :smiley25: :smilie1: :smiley25: :smilie1: :smiley25: :smilie1: :smiley25: :smilie1:

Offline Адам Жоржович

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 19368
З кацапо форуму сьогодні:



І такого лайна там купи.

Впевнений, що дуже мало Українців які напишуть таку хуйню.

Ги, колись у 90ті, коли я їздив до кацапщини у відрядження (центральний офіс лавки був там, бо омериканці чомусь думали, що рулити українським відділенням треба натурально через хуйву  :an), то кожен раз, як на сцені з'являвся новий кацап, повторювалася та сама розмова: "Ой, ви с Украіни, как жалко, что нас раздєлілі! -- В каком смислє "жалко"? Мнє что-то нє очень. -- Ну как жє, жилі жи в адной странє, так харашо жє било! -- А сєйчас плохо? -- Ну лучшє жє кагда вмєстє! -- У вас квартира єсть? -- Єсть, но прі чом тут... -- Своя, ілі снімаєтє? -- Своя... Но прі чом тут...? -- Ну вот, и у мєня єсть. Своя. А тєпєрь прєдставьтє, я пєрєєду к вам жить - лучшє вам станєт? -- Нєт. -- А єщьо буду вам командовать, какіє обоі клєіть і какова цвєта должєн бить унітаз? Нєт? Как ето нєт,  вєдь вмєстє ж лучшє! -- Ну ето жє другоє.... -- Ето то жє самоє.  :smiley14: -- Ви какой-то прямо націоналіст!!!  :weep:

Вони там всі на совку йобнуті.  :moskali:
« Останнє редагування: Лютого 23, 2023, 11:04:33 23:04 від Адам Жоржович »

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
ЗАВЕРБОВАЛИ? ПУШКИН ПИСАЛ ОБ УКРАИНСКОЙ ДЕРЖАВЕ ЗА 40 ЛЕТ ДО АВСТРО-ВЕНГРИИ. Лекция историка А.Палия


https://youtu.be/V49L0_8i_y4

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
1799 р.

"Российский язык есть исправленное Славенское наречие, употребляемое и поднесь с Славенскими буквами в церковном служении."



- И.Г. Георги. Описание всех в российском государстве обитающих народов. Ч. 4. — СПб: Императорская Академия Наук, 1799. - с. 83.

Йоганн Готліб Гео́ргі, також в Росії відомий як Іван Іванович Георгі (нім. Johann Gottlieb Georgi; 31 грудня 1729, поселення Ваххольцхаген в Померанії — 27 жовтня (8 листопада) 1802, Санкт-Петербург) — німецький медик, хімік, натуралист, етнограф, мандрівник, професор минералогії й академік.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Йоганн_Готліб_Георгі


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
1799 р.

"Российский язык есть исправленное Славенское наречие, употребляемое и поднесь с Славенскими буквами в церковном служении."



- И.Г. Георги. Описание всех в российском государстве обитающих народов. Ч. 4. — СПб: Императорская Академия Наук, 1799. - с. 83.

Це доповнення до цьго відео:

ЯК ВИНИКЛА РОСІЙСЬКА МОВА? ФАКТИ БЕЗ МІФІВ
Олександр ПАЛІЙ

Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Підійму, щоб не загубилась гілочка  :Prapor2:

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
1799 р.

"Российский язык есть исправленное Славенское наречие, употребляемое и поднесь с Славенскими буквами в церковном служении."



- И.Г. Георги. Описание всех в российском государстве обитающих народов. Ч. 4. — СПб: Императорская Академия Наук, 1799. - с. 83.

ЩО НЕ ТАК З РОСІЙСЬКОЮ? | Історія України від імені Т.Г. Шевченка


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Уже тисячу років тому Київ розмовляв українською
Світлана ЧОРНА
15 квітня 2020

https://archive.is/E2Ih3

Відкриття та вивчення графіті Софії Київської, залишених на стінах собору у XI—XVIII століттях, стали справжньою науковою сенсацією.



Текстові написи, малюнки і цифрові знаки допомогли не лише точно встановити вік храму, який було закладено у 1011 році, а й беззаперечно засвідчили, що вже тисячу літ Київ, осердя України-Руси, розмовляє не якоюсь, а українською мовою.

Розшифровка софійських графіті розпочалася у 20—30-х роках минулого століття, проте матеріали тих перших досліджень було втрачено в роки Другої світової війни. Новий етап наукових пошуків започаткував у 1944-му відомий російський археолог та історик академік Борис Рибаков, який прибув до Києва у складі комісії, що мала оцінити збитки, завдані окупантами пам’яткам в українській столиці, зокрема і всесвітньо відомому собору. Під час його огляду учений розкрив з-під олійних малювань частину графіті у вівтарній частині, Георгіївському та Михайлівському приділах. Після їх вивчення Борис Рибаков зробив доповідь в Академії архітектури й підготував статтю для журналу «Археологія», який виходив у Києві.
Двадцять три роки присвятив прочитанню настінних написів, а це тривалі пошуки, підбір спеціального бокового освітлення, реставрація напису, обробка фото, аналіз особливостей написання кожної літери, притаманних певному часу, український історик та археолог, автор понад 150 наукових статей Сергій Висоцький. У 1966-му, 1976-му та 1985 році він опублікував три книжки — «Древнерусские надписи Софии Киевской XI—XIV вв.», «Средневековые надписи Софии Киевской XI—XVII вв.», «Киевские граффити XI—XVII вв.», де описав 411 текстів і малюнків. І лише у 1998 році у своїй останній книжці «Київська писемна школа X—XII ст.», у розділі «Палеографія та деякі особливості писемної Київської школи, властиві українській мові», зробив наголос на українськості графіті. Раніше про староукраїнську мову казали як про таку, що почалася з XIV століття. За радянською концепцією, у триєдиного народу, що розпався після навали монголо-татар на українців, білорусів та росіян, була спільна мова. І тільки під впливом загарбників починають формуватися сучасні українська й білоруська, а російська начебто зберегла риси давньоруської мови. Насправді давньоруська мова — вигадка. Філологи якщо й кажуть про спільну старослов’янську мову, то це про ту мову, яка побутувала ще до розселення слов’ян на початку нашої ери, але аж ніяк не в XI—XII століттях.



З 2006 року графіті (вони збереглися фактично в усіх храмах Київської Русі, їх багато в Чернігові, в Галичі) досліджує доктор історичних наук, заступник генерального директора з наукової роботи заповідника «Софія Київська» Вячеслав Корнієнко (на знімку). Спираючись на неспростовні наукові факти, він стверджує: вже в XI столітті кияни розмовляли й писали українською, або, правильніше сказати, староукраїнською». І хоча вона частково відрізняється від сучасної мови, все-таки містить основні риси, притаманні мові Котляревського і Тараса Шевченка.

«Господи, поможи рабу своєму Павлові, Петрові, Ставрові...»

— У Софії Київській виявлено понад сім тисяч графіті, — каже Вячеслав Корнієнко. — Наші предки розписувалися на стінах храмів і не вважали це якимось злочином, хоча таке видряпування було заборонене церковним статутом Володимира Великого. Стіни собору, фрески вони сприймали як візуальну книгу. Розписи храму — й справді Біблія для неписьменних, на стінах церков люди бачили те, чого не могли прочитати, тож до фону, тла фресок, ставилися як до полів книги, на яких роблять замітки.

Як зазначає дослідник, із тисяч графіті складно виділити найцікавіші, бо кожен запис — голос епохи, історія з життя князів, ченців, простого люду.

— Автори графіті абсолютно різні, — продовжує історик. — Свої автографи на стінах Софії залишили й майстри — низка написів виконана по сирому тиньку ще до того, як храм розписали. Ми точно знаємо імена двох майстрів — Георгія і Кіріяка, які оздоблювали собор. Вони молилися тут і записали свої молитви на стінах. Це була традиційна для грецької епіграфіки формула «Господи поможи рабу своєму» і далі вказувалося ім’я людини, яка потребувала допомоги. У подальшому ця формула, перекладена церковно-
слов’янською мовою, поширюється нашими теренами, тож таких молитов «Господи поможи», попри заборону різання стін, дуже багато. Їх писали священики, миряни і навіть князі.

Те, що на стінах писали священики, підтверджують графіті, знайдені у вівтарі.

— Дехто навіть залишав свої імена, наприклад «Георгій монах писав» чи «Яків монах писав», — наголошує Вячеслав Корнієнко. — Певно, вони вважали, що молитва, написана на стінах храму, — вічна, постійно звернена до
Господа і буде звучати, на відміну від усної, одномоментної молитви доти, поки стоїть храм.
Тож основна частина графіті Софії Київської — молитви, звернені до Бога і святих. Серед них зустрічаються прохання до святого Пантелеймона, святого Миколая.


У книжці Сергія Висоцького «Давноруські написи Софії Київської XI—XIV ст.» відтворено молитовний напис «Господи помози рабу своєму Павлови», де ім’я звучить у типово українському давальному відмінку «ПавлОВИ».

— Багато графіті з характерним для української мови закінченням «-ові» «-єві», — зазначає історик. — Наприклад, «Господи поможи рабу своєму Лазореві». Це третя чверть XII століття. Формула «Господи поможи» канонічна.

Люди бачили її, скажімо, на печатках, вона була не-змінна, а ось ім’я варіювалося, його не завжди писали так, як вимагала церковнослов’янська мова (мова писемності і богослужіння на великій території від Балкан до
Новгорода, що сформувалася на основі праць Кирила і Мефодія), а так, як звикли говорити. Тож писали не Даниїлу, а Данилові, не Петру, а Петрові, Дмитрові.

Або ж Луці (тут маємо перехід «к» в «ц» у повній відповідності до сучасного правопису), Ставрові, Нестерові, Федорові, Мареві, Володимирові. Характерно, що на всіх софійських графіті написано саме Володимир, а не
Владімір, як у російській мові.

— Так само в XI столітті зустрічаємо імена в називному відмінку із закінченням «о», як у сучасній українській мові — Петро, Марко, а не Марк, Данило, а не Даниїл, — каже Вячеслав Корнієнко.

Завдяки графіті ми знаємо імена й прізвища, які носили наші предки у середньовіччі, — Стефан, Трохим, Жизнобуд, Михайло Домосід, Михалько Неженович, Іван Сліпко, Олекса Хавзійко, Ігнатій Маєстат, Ілля Копилович,
Тудор Туубинов, Іван Янчин, Тудор Борзятич.

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Тепер ми знаємо, що прізвища чи прізвиська з’явилися в XI столітті, а не в XIV—XV століттях, як вважалося раніше. Цікаво, що в ті далекі роки люди дотримувалися правил написання. Біля ікони св. Фоки невідомий автор залишив звер-нення, в якому використав кличний відмінок «Фоко», і просив допомогти «у морі».

Прикладів суто українських граматичних ознак графіті XI—XIII століть чимало. На-
приклад, дієслова минулого часу із закінченням на «в» — ходив, писав, молив; дієслова із закінченням на «ти» — писати, долучити; закінчення «у» в родовому відмінку однини слів чоловічого роду — спору; м’яке «ц» наприкінці слів — чернець, Валерця тощо.

Середньовічні діалекти побутують і нині
Досліджуючи графіті, науковці змогли виділити середньовічні діалекти української мови та їх авторів з Полісся, Чернігово-Сіверського князівства, де фіксується отвердіння «я» і де писали не «Святослав», а «Сватослав», не «м’ясо», а «масо». Таке отвердіння відображено в графіті-проклятті «Козьма тать украл єси масо асілонь твоі кокаш амінь».

— У деяких регіонах Полісся і досі кажуть «масо», — наголошує історик. — Так само там зберігся і діалектизм «асілонь твоі кокаш амінь». У церковно-
слов’янській «кокаш» — це півень. У народних говірках Полісся «кокаші» — курячі лапи, або людські ноги.

Відомий вислів «сісти на кокєшки», тобто присісти, але зустрічається й «відкинуть кокєшки». Слово «асілок» — те само, що й сильце, яким ловлять птахів. Тож автор з Чернігово-Сіверського князівства побажав, щоб недоброзичливцю Козьмі «ноги спутало».

— Дуже цікавий віршований текст першої половини XII століття: «О горе тобі Андрониче ох тобі небоже. Чему єси зло сотворив не відає ніхто же. Толі тє звілі Кузьма», — продовжує дослідник. —
Тут ми бачимо типові українські словоформи «горе тобі», «Андрониче», «не відає», «ніхто же». Бачимо чітко елементи саме розмовної мови, які проникають у мову писемності, і це дуже важливо. Або ж інший цікавий напис: «Купріяне гаразд єсі єли суі рассмагліца мі». Цей текст із проханням допомогти прочитати розсилав колегам із Білорусі, Литви, Росії. Якщо перша його частина «Купріяне гаразд єсі» була їм зрозуміла, то друга, особливо слово «рассмагліца», — абсолютно ні. Якщо ж ми відкриємо словник української мови, то побачимо там слово «смага» (сильне бажання пити, спрага) і похідні від нього «засмага» «смажити».

Звернення «Купріяне гаразд єсі єли суі расмгліца мі», яке сучасною мовою звучить так «Купряне, який же гарний, скільки мені ще даремно розпалятися», було залишене на стіні Софії невідомою дівчиною у XII столітті.

«А ворогов трясцею оточи»

— Графіті є безцінним джерелом у багатьох аспектах, зокрема в історичному, — каже Вячеслав Корнієнко.

У Софійському соборі зроблено записи пам’ятного змісту про поховання Ярослава Мудрого «в літо 6562-ге місяця лютого 20-го». Невідомий писав: «успіння царя нашого в неділю і тиждень мученика Феодора». А ще про поховання у саркофазі (1093) сина Ярослава Мудрого Всеволода, про мир, укладений на Желяні (околиці Києва) між князями Святополком, Володимиром і Олегом, ймовірно, у 1104 році.

— Мир на Желяні не фіксує жоден літопис, — каже дослідник. — Є й інший унікальний запис — перший відомий нам договір купівлі-продажу землі. Автор повідомляє, що місяця січня, 30 числа на день пам’яті святого
Іполита княгиня Всеволодова торгувала землі княгині Боянової перед святою Софією, перед попами. Згадується, що перед послухами вона купила всю землю, заплативши за неї 70 гривень соболиних. Це був еквівалент якоїсь вартості. Сергій Висоцький, що досліджував цей напис, дійшов висновку, що Боянова земля була в районі сучасної Львівської площі в Києві, а точніше — ближче до Киянівського провулку.

Напис на підставі палеографічних ознак, адже кожному періоду відповідали певні форми написання літер, датується кінцем ХІ — початком XII століття. Більшість середньовічних графіті написано церковнослов’янською мовою української редакції та грецькою. Якщо говорити про пізніший час — XV—XVII століття, то, крім написів староукраїнською, збереглися ще й графіті вірменською, польською, німецькою, латинською, чеською та англійською.

— Писали переважно чоловіки, — зазначає історик. — Але це аж ніяк не означає, що жінки були неписьменні, хоча раніше такий висновок робився. На справді жінки, принаймні заможні, були письменні, вели діловодство, а деякі з них навіть мали власні печатки, якими вони скріплювали листи. Менша кількість жіночих графіті обумовлена тим, що видряпування з’являлися тоді, коли у храмі не було людей, тобто не під час служби. Оскільки Софія Київська була митрополичим храмом, при якому були ченці, то появу там жіноцтва в позаслужбовий час навряд чи можна було очікувати.

Учені, порівнюючи давньоруські графіті з берестяними новгородськими грамотами, які законсервував місцевий ґрунт, змогли виділити новгородський діалект.

— Розмовна мова Новгорода відрізнялася не тільки від мови інших князівств, а й від класичної церковнослов’янської, — наголошує Вячеслав Корнієнко. — Був час, коли панувала думка, що існувала якась ефемерна мовна єдність, єдина давньоруська мова для єдиного давньоруського народу єдиної давньоруської держави. Дослідження цих оригінальних текстів показують, що такої єдності не було. Насправді були свої локальні особливості, а та мова, якою розмовляли тут, у Києві, була староукраїнська.

Агатангел Кримський, відомий учений, поліглот, який володів майже шістдесятьма мовами і добре знав діалектні особливості української, писав: «Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі часів Володимира Святого та Ярослава Мудрого має здебільша вже всі сучасні малоруські особливості».

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Населення Київської держави розмовляло староукраїнською мовою – історик
01 березня 2020
Богдана Костюк

https://www.radiosvoboda.org/a/30462192.html


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Лекція В'ячеслава Корнієнка "Українська мова в графіті Софії Київської"
23 груд. 2022 р.

https://youtu.be/CR1fdjz9VHU

Під час лекції слухачі ознайомляться з низкою написів-графіті, що знаходяться на стінах Софійського собору. Хоча вони виконані церковнослов'янською мовою, яка стала для багатьох слов'янських народів мовою богослужіння та літератури (подібно до латинської мови для Західної Європи), у текстах графіті містяться виразні ознаки розмовної мови Руси-України.

Вони однозначно спростовують теорію появи української мови у XIV ст., яка ніби утворилась з єдиної "давньоруської мови", що її ніколи не існувало, та вказують, що розмовною мовою Руси-України була саме українська мова.

Лектор: В'ячеслав Корнієнко, історик-медієвіст, музеєзнавець, археолог, фахівець з епіграфіки.



During the lecture, the listeners will get acquainted with a number of graffiti inscriptions on the walls of St. Sophia Cathedral. Although they are written in the Church Slavonic language, which has become the language of church services and literature for many Slavic peoples (similar to Latin for Western Europe),the graffiti texts contain distinct signs of the spoken language of Rus-Ukraine. They unequivocally refute the theory of the appearance of the Ukrainian language in the 14th century, which seems to have been formed from a single «Ancient Rus language» that never existed, and point out that the spoken language of Rus-Ukraine was precisely the Ukrainian language.

Lecturer: Viacheslav Kornienko, historian-medievalist, museum expert, archaeologist, specialist in epigraphy

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Графіті

https://st-sophia.org.ua/uk/muzeyi/sofijskij-muzej/ikonografiya-mozayichnogo-ta-freskovog/

Свята Софія доносить до нас живий голос наших пращурів. На її стінах виявлено понад сім з половиною тисяч графіті ХІ – початку ХVIII ст. – неофіційних написів і рисунків, залишених у давнину на фресках кліриками й мирянами. Такої кількості графіті не знайдено в жодному храмі. Це засвідчує значення Св. Софії в історичному та повсякденному житті народу. Дослідниками і відкривачами більшості графіті є науковці заповідника д.і.н. Сергій Висоцький (1923 – 1998) та сучасний дослідник д.і.н. Вячеслав Корнієнко (нар. 1979).


В. Корнієнко  досліджує графіті.

На княжих хорах виявлено графіті з іменами княгині Олисави та її онуків – матері й синів князя Святополка Володимировича, зроблені на їхнє замовлення в 1019 р. До цього ж року відносяться й графіті, написані отроками (дружинниками) новгородського посадника Костянтина Добринича, які були у війську Ярослава Мудрого, що, прийшовши з Новгорода, сів на київський стіл у 1019 р. Цікавими є й записи про грім, що прогуркотів 3 березня 1052 р., про “успіння” Ярослава Мудрого 20 лютого 1054 р., про поставлення в митрополити “русина” Іларіона 12 лютого 1051 р., про мир на Желяні, укладений наприкінці ХІ ст. між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом і Олегом Святославичем, які правили  тоді в трьох головних центрах Русі-України  – Києві, Переяславі й Чернігові. Найдавніші датовані написи 1018/21, 10191022 (три написи),  1023, 1028, 1033 (три написи) та 1036 рр., виявлені на фресках в різних місцях собору, неспростовно свідчать про появу Софії в другому десятиріччі ХІ ст. Серед графіті – перша відома нам купча ХІІ ст., що засвідчує купівлю “княгинею Всеволодовою” Боянової землі. Ця земля, куплена Марією Мстиславівною – дружиною київського князя Всеволода Ольговича,  – можливо, належала славетному співцю-сказителю Бояну, що згадується в “Слові о полку Ігоревім”. Унікальну інформацію містять й інші графіті – це цілий літопис життя храму, Києва і  всієї Русі-України. Середньовічні написи-графіті свідчать, що розмовною мовою Русі була саме українська мова*.

З 2010 по 2020 рр., за авторством В. Корнієнка видано повний корпус графіті Софії Київської, що складається з 10 частин у 12-ти книгах
http://archeos.org.ua/?page_id=2543

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Серед графіті – перша відома нам купча ХІІ ст., що засвідчує купівлю “княгинею Всеволодовою” Боянової землі



Напис-грамота початку XII ст. про купівлю Боянової землі / Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-XIII ст. / НАН України, Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 157. https://archive.org/details/hrestomatija2015/page/n156/mode/1up?view=theater

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Напис-графіто XI ст. про смерть єпископа білгородського Луки



Історія української мови. Хрестоматія Х-XIII ст. /  В. Німчук ; відп. ред.: д.ф.н. П. І. Білоусенко, к.ф.н. Н. В. Пуряєва ; НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 104. https://archive.org/details/hrestomatija2015/page/n103/mode/1up?view=theater

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
ХОЛОПСТВО В РОССИИ - НАЦИОНАЛЬНАЯ ИДЕЯ РОССИЯН
hrendyabliki


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Казимир Делямар (Théodore-Casimir Delamarre) на карті 1868 року показав, що "руССкие" це - суміш тюрок та фіно-угрів




Linguistic and political map of Eastern Europe, Casimir Delamarre, 1868
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Linguistic_and_political_map_of_Eastern_Europe,_Casimir_Delamarre,_1868.jpg

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Казимир Делямар (Théodore-Casimir Delamarre) на карті 1868 року показав, що "руССкие" це - суміш тюрок та фіно-угрів

Linguistic and political map of Eastern Europe, Casimir Delamarre, 1868


Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Про автора останніх малюнків:
У 1758 році Жан Батист Лепренс відправився в Московію, де взяв участь у розписі плафонів Зимового Палацу, в Санкт-Петербурзі. Він прожив у Московії п'ять років,подорожував до Фінляндії, Литви, Сибіру. Лепренес повернувся в Париж у грудні 1763 року з великою колекцією малюнків, які він використовував у якості основи для ряду картин і гравюр.
Кому цікаво, малюнки цього автора з московитами є ще ось тут :

Тюрбани і лапті. Московщина другої половини XVIII століття очима французького художника

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Див. з 9:38
https://youtu.be/QYDRAA6BP3Q?t=578

Першим був Михайло Максимович

Ні, мабуть ще Татищев:

1769 р. - "Киевская или Малороссийская" [Русь]:

"а Черной Руси, которой Литовские Князи в черной, да Киевской или Малороссийской в красных одеждах были."



Татищев В.Н. История Российская с самых древнейших времен. Книга 1, часть 2. - Напечатана при императорском московском университете, 1769 года. - С. 520.

https://archive.org/details/libgen_00299187/page/n298/mode/1up?view=theater

Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Моя улюблена гілка! Зауважте: коли той нащадок негра Пушкін ще не народився (а він був основоположником російської мови), тоді ще за рік до негра, з'явилася "Енеїда" вельмишановного пана Котляревського, яку ми читаємо і розуміємо сучасною мовою!!!!! Моя бабуня не вміла говорити по-рускому. Тільки нашою мовою! І так говорили до неї багато поколінь!!! І так будуть говорити мої онуки, бо діти - кацапомовні - вже розмовляють із малечею українською. Перемагаємо понад усе!

Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Церата, шалік, пальчатки, слоїк, соше, хвершал, лямпа і ламппа  - до сльоз її ці слова зараз згадуються

Offline leonpod

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1668
Явдоха, Маріка, Зоська, Антоха, Клавдія (Клава)...згадую і плачу

Offline ruthene

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 5509
  • Стать: Чоловіча
Моя улюблена гілка! Зауважте: коли той нащадок негра Пушкін ще не народився (а він був основоположником російської мови), тоді ще за рік до негра, з'явилася "Енеїда" вельмишановного пана Котляревського, яку ми читаємо і розуміємо сучасною мовою!!!!! Моя бабуня не вміла говорити по-рускому. Тільки нашою мовою! І так говорили до неї багато поколінь!!! І так будуть говорити мої онуки, бо діти - кацапомовні - вже розмовляють із малечею українською. Перемагаємо понад усе!

Українська писемність і мова. Перші україномовні видання з’явилися задовго до поеми «Енеїда»
09 листопада 2020, 23:58
Петро Кралюк

https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-literatura-den-ukrayinskoyi-pysemnosti-i-movy/30936828.html

 :smilie7:

Наприклад, твори українською мовою до Івана Котляревського:

1619 р. - інтермедії Якуба Ґаватовича
[ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА]
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1338349#msg1338349

1736 р. - інтерлюдії до драми Митрофана Довгалевського
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1477392#msg1477392

1790 р. - збірка "малоросійських" пісней:
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1484688#msg1484688

Ps-1:

Хто ще не знає але має бажання дізнатися,
що до Івана Котляревського
писали твори українською народною мовою
,
т. зв. - "низьким стилем"
то читайте :

https://uk.wikipedia.org/w/index.php?curid=991566

Ps-2:

Цікавий факт:
Відомо з документів, що вітчизною - Україну в 17 столітті називала козацька старшина
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47056.msg1485405#msg1485405