ВУКЕР,
я Вам чесно скажу - я ще у березні казала, на хвилі епопеї з Кримом, що на Донбасі може бути те ж саме. І тоді ж казала, що ані за Крим, ані за Донбас воювати не варто. Але в мене перед очима - реальні люди. Уявіть: з однієї сторони села наші стоять, з іншої - сепарюги. Як не танки вулицями їздять, то снаряди над хатами літають, у прямому сенсі - одного кутка села вже зовсім немає, мешканців, може, треть лишилася. У мужика був свій бізнес - 3 вантажівки і 3 Газелі - розвозив по області різні вантажі. Тепер 5 машин с шести вже десь "загули" - на одній вони до Києва приїхали. А що далі? Хату свою вони і за 100 грн. зараз не продадуть, а починати у 40 років усе з нуля - без хати, без грошей - як? Ще й дочка-студентка.
Якщо ми відрізаємо ці території, то цим людям треба дати якийсь початковий капітал для переселення. А ми його потягнемо?