Вперше почув цей уривок з поеми був ще школярем.
Воно було і в шкільній програмі літератури, але ніхто не звертав уваги
по все було спотворено російськими радянськими окупантами,
і Шевченка видавали за класового "ленінця"
Та ось на одному з фестивалів художньої самодіяльності між школами
на сцену вийшов хлопчина років п'ятнадцяти, трохи старший ніж я.
І почав декламувати "Гонта в Умані". І зробив це так, що зал повний школярів завмер.
Це показник. Бо щоб завмерло кілька сотень дітей це не просте завдання.
Пам'ятаю свої відчуття. Пам'ятаю мурашок по спині...
.