Ну скажімо так - більшість з вас знає лише середину історії, і то по верхам.
А я хочу розказати кінець історії.
Початок був такий - У Мідаса був чудовий рожевий сад, і він дуже любив там гуляти.
Одного разу у себе в саду він наштовхнувся на п'яного Сілена (кращій друг Діоніса), який спав посеред саду.
Розбудив, нагодував, напоїв, приютив і 10 днів вони разом пиячили.
А потім пішли до Діоніса, ну і Діоніс у вдячність за гостинність Мідаса запропонував загадати бажання.
Ну той здуру і загадав.
(Мідас був царем Фрігії, а це була дуже не багата країна, і грошей на все не вистачало).
Ну далі ви знаєте, і улюблений сад, і улюблена жінка з донькою, і їжа з вином перетворилась на золото.
Вопчем ліг Мідас на холодне золоте ліжко і приготувався помирати.
Ну Діоніс якось узнав про цей пиздець, і зняв заклинання.
Ну це тільки початок пиздеця.
Ще одним супутником Діоніса був бог Пан (ну це такий з рогами, копитами і бородою, бог пастухів, отар, природи...)
Ну і Мідас увіровав в Пана.
Залишив свою Фрігію під керівництвом жінки і доньки і почав хіпувати і мандрувати з такими ж відірвами.
Одного разу між Аполлоном і Паном зав'язалася суперечка, хто краще грає на сопілці.
Ну звісно, люди розуміли що Аполлон бог вищого порядку і звісно присудили перемогу Аполлону.
Але тут виліз Мідас, і сказав що Пан грав краще.
Аполлон від такої неповаги трохи офігів, і сказав що у Мідаса вухи віслюка.
І в той же міг у Мідаса виросли величезні волохаті віслюкові вуха.
З того часу він тягав на голові щось на кшталт тюрбану і приховував свої вуха.
Ну а потім (це окрема довга історія) люди узнали про вуха, і всі почали сміятися з Мідаса.
Він не зміг цього пережити і випив чашу з отрутою.
Не херово би Міндічу почитати міфи стародавньої Греції.