Придурок сумчатий, південь здав Опариш і його посіпаки!
Ми вже обговорювали цю тему
Питання, чому мости не були підірвані вчасно, стало предметом численних дискусій, розслідувань та теорій змови.
На основі офіційних заяв Генштабу ЗСУ, свідчень учасників подій та журналістських розслідувань, ось ключові факти та причини.
1. Чи був міст замінований?
Так, мости на Чонгарі були заміновані заздалегідь — ще з 2014 року, після окупації Криму. Це підтверджують:
Генеральний штаб Збройних Сил України (ЗСУ), який у квітні 2022 року спростував чутки про "розмінування" та заявив, що мости були в готовому до підриву стані.
Свідчення старшого сержанта Івана Сестриватовського (морпіх з 137-го окремого батальйону морської піхоти), який безпосередньо відповідав за підрив у ніч на 24 лютого.
Він наголошує: "Усі мости — там був залізничний міст, і так само два мости з Чонгара — були заміновані.
Перед повномасштабною війною ці мінування перевіряли [сапери] регулярно."
Генерал-майор Андрій Соколов, який пояснив, що мінування утримувалося спеціальним угрупованням, бо "не можна залишити просто замінований міст на мирній території без нагляду".
Асфальтовані дороги не мінувалися через постійний цивільний трафік з Кримом.
Чонгар оборонявся обмеженими силами — частиною 59-ї окремої мотопіхотної бригади, 137-м батальйоном морської піхоти та артилерійським підрозділом угруповання "Південь".
Загальна чисельність українських військ на півдні — близько 1,5 тис. осіб.
Росіяни мали переважну перевагу (1:15 за оцінкою Генштабу), з повітряною підтримкою, артилерійським обстрілом та швидким проривом.
Спроба підриву: Сестриватовський залишився сам (інші підрозділи відступили під вогнем), щоб активувати підрив.
Він дійшов до позиції, але механізм не спрацював.
Росіяни перетнули мости колонами танків та БМП без значного опору, оскільки українські сили були змушені відступати, щоб уникнути оточення.
Наслідки: Мости не підірвалися, але це не призвело до повного успіху росіян — українські сили згодом контратакували, а в листопаді 2022 звільнили Херсон.
Сам Сестриватовський потрапив у полон (провів рік у російському полоні), а його командир загинув.
3. Чому не вдалося підірвати? Основні версії
За словами Сестриватовського, є дві головні причини (він не сапер, тому це його оцінка на основі подій):
Диверсійна група РФ:
---Росіяни могли висадити саботажників з кримського боку, які нейтралізували систему підриву заздалегідь.
Пошкодження дротів мінометним вогнем:
---Під час обстрілу перед проривом дроти детонації могли бути пошкоджені, що унеможливило активацію.
Тактична ситуація:
Навіть якби мости підірвалися, це сповільнило б росіян лише на 1-1,5 години.
Вони швидко наводили понтонні переправи (як пізніше робили на інших ділянках).
Підготовка та розвідка:
Україна не очікувала повномасштабного наступу з півдня (основні сили були на Донбасі).
Інженерні загородження були, але не посилені спеціально перед війною.
Журналіст Юрій Бутусов критикував, що мости мали б підірвати заздалегідь, але це не було зроблено через мирний статус території.
Розслідування:
ДБР веде справу про можливу державну зраду чи неналежну оборону.
Розслідування обіцяють завершити "після перемоги".
Станом на 2025 рік, повного звіту немає, але чутки про "зраду" спростовуються відсутністю доказів розмінування.
