Біла Церква мала Магдебурзьке право. Воно було надане місту, ймовірно, у XVI столітті, хоча точна дата невідома. Це право дозволяло місту самоврядування та регулювало багато аспектів життя громади.
Магдебурзьке право, загалом, було правовою системою, що надавала містам певні привілеї та самоврядування, зокрема, у сферах торгівлі, судочинства та управління. Воно було поширеним на українських землях, зокрема, у XV-XVI століттях, і закріплювало право міських станів, таких як купці, міщани та ремісники, встановлювало порядок обрання органів самоврядування, регулювало торгівлю, опіку, успадкування, а також визначало покарання за певні злочини.
Для Білої Церкви Магдебурзьке право означало можливість мати власний магістрат, обирати міську владу та регулювати внутрішні справи міста. Це сприяло розвитку торгівлі, ремесел та загальному покращенню умов життя в місті.
Щодо історії Білої Церкви, вона була заснована як фортеця у 1032 році Ярославом Мудрим і названа Юр'євим. З часом, місто розрослося і отримало Магдебурзьке право, що стало важливим етапом у його розвитку.
