Біженки, що зі мною живуть, дивляться українське ТБ (ютубне, щось там 24 канал чи шо). Передають там новину що портнов всьо, ніби подія позитивна, однак всі всраццо як переймаються, чи пляць діточки бачили, як папіка вбили, чи ніт.
Якось от нема в мене гармонічної синхронізації з суспільною мораллю. Бо чомусь здається мені, що максимальна емпатія до всяких там діточок ворогів України має закінчуватися на тому, що нас не тягне повбивати і їх також.
Згадалася дівчинка-гімнастка з Маріуполю, котрій відірвало ногу.
Вираз обличчя батька й чоловіка, котрому у Львові в квартирі русня вбила дружину та двох дітей.
Скільки в Донцьку на момент 2013 року було абсолютно нормальних українських дітей, котрих буквально накрило рускім міром з усіма витікаючими - не перерахувати.
Користувача Lina, можливо, ми більш не побачимо так само, як користувача Arrow.
Аж тут такий лютий напад гуманізму в людей по тєлику. Святі мабуть, сцуко.
