День молитви в роковини вторгнення – це повний абзац. Це нам за те, що ми не молились.
Молитва – це клянчання навколішки. Молитва – це уповання на чудо. Молитва – це ірраціональна адорація. Молитва – це поминальна тиша. Молитва – це очікування дива. Молитва – це підставити другу щоку. Молитва – це покірно прийняти свій фатум. Молитва – це хто терпен, той спасен. Молитва – це послух і неопір.
Ось такими енергіями влада тепер прошиває поняття війни. Вже не доблесть, не звитяга, не кава в Криму, не капітуляція москви, не камуфляжі й берці, не брязкіт зброї, не церемоніяльні залпи рушниць, не артилерійські бабахи, не рев турбін бомбардувальників – нічого з героїчного епосу й незламного пафосу війни вже не будоражить слуг народу, а лише молитва як бездіяльний акт смирення й безсилля.
Молитва в роковини вторгнення - дійсно запіздала справа.
Динаміка виродження:
2022: війни не буде, будуть шашлики.
2025: лишається лише молитися.
Лишається лише молитися.
Так зазвичай кажуть, коли справа закореніло безнадійна. Так зазвичай зітхають, коли всі раціональні засоби вже безсилі. Так зазвичай промовляють над тілом коматозника, застряглого між двома світами. Так зазвичай розводять руками, коли вже запізно.
Канібали теж моляться перед трапезою....
https://t.me/OstapDrozdovOfficial/4027
