Гамлєт. Брати тисячу ту кляту чи не брати? Блядські ці питання зайобують. То може, не вагаясь, забити хуй на гроші ті і у військомат записуватись в піхоту ? Ну а згодом? Про наслідки можливі не подумать? Один лиш тільки раз і вже крадеться піздець з своєю усмішкою хижой. Відірвана нога, контузія, писати на упячку рукою однією, кешбек збирати з половинки хліба, алкоголізм, волосся вилізло, мозгов як не було, так і нема, несплачені кредити, наліпка "Зє!", і йопана могила... На ній шматочок папірця - "п'ять одиничок" - від акаунта пароль та купка маргаріток, а під нею лежить той фраєр, що вірив в телевізор і "Сватів". Такіє варіанти єбав я в рот і в носа. (Гамлєт харка у море і його дрючком пиздячить.)
Входить Шмигаль, прем'єр-міністр "Слуги Народа" хитросракий.
Шмигаль. Мон шер Гамлєт! Заходь у "Дію" в кабінєт. Бери цю тисячу і ти не пожалкуєш. Ці гроші на дорозі не лежать, блок цигарок купити можна цілий! (Шмигаль гидотно плямка, ізображая затяжку як мінімум кубинської сигари.)
У ту же мить із моря вилазить Привид Пороха у простирадлі цвєта хакі.
Порох. Не вір, мій сину, цим кінченим Зеленим Підарасам. Тисячу цю ця шобла "Слуг" вам, зєлєбобам, в жопу встромить.
