— Які помилки зробили наша влада та військове керівництво за два з половиною роки великої війни? В чому вони прорахувалися? Яких проблем можна було уникнути?
— Дуже легко вказувати на певні помилки, не беручи безпосередньої участі в процесах організації цього опору, або стоячи в стороні й спостерігаючи з боку всі події. Це завжди суб'єктивний погляд. Але є деякі події, які відбувалися на моїх очах, і в яких особисто брав участь.
Вважаю однією з помилок першого етапу вторгнення проведення переговорів. Коли буквально в перші дні почали обговорювати з росіянами умови завершення процесу, в тому числі й шляхом можливої окупації певної частини України, причому взагалі без будь-яких гарантій. Думаю, що таким чином була продемонстрована слабкість української позиції.
І це сталося в той момент, коли росіяни розгубились від тієї неочікуваної жорсткої зустрічі, яку одразу їм організували Збройні Сили України й українське суспільство. Це було досі не оцінене патріотичне піднесення на рівні не лише окремих людей, а й цілих громад. Прикладів дуже багато. І на Чернігівщині, і на північній Київщині, і на північній Житомирщині, і на Харківщині, і на півдні. Росіяни не очікували такого. Вони сподівалися на бравурні марші, квіти, аплодисменти та хліб і сіль.
Однак цього не сталося. І тут їм, розгубленим, запропонували обговорити умови припинення бойових дій. На мою думку, це дуже швидко створило в них враження, що влада України почала прогинатись через цю агресію. До речі, прогнозовану, але чомусь неочікувану. Це перше.
