Допис про шаг, але без мови й тут ніяк 🤗
У наших колах (філологів іноземних мов) вважається, що людина знає іноземну мову, якщо вона активно приправляє своє мовлення фразеологізмами, прислівʼями та приказками. Тобто вона не лише досконало вивчила іноземну мову, а також орієнтується і в культурології, традиціях того народу, мовою якого розмовляє. Бо в приказках сконденсований багатовіковий моральний, етичний і соціальний досвід народу, його філософія, глибока мудрість. Якщо приказка вживається в народі, значить вона відповідає його світоглядові.
Тому, якщо певний звичай чи явище описується в приказці, то скоріше за все цей звичай існує. В цьому полягає як сила приказок, так і їх небезпека (коли вони не вписуються в порядок сфальшованої світобудови). Тому часто в колоніяльних країнах прислівʼя та приказки жорстко цензуруються та забороняються. Інакше, як писав Шевельов, важко аргументувати, наприклад, на користь ідеї «інтернаціоналізму й братерства народів» (як наші народи тлумачила радянська пропаґанда), коли у нас більше пів сотні (йдеться про збірку Номиса) прислівʼїв про м@ckaлів, і жодне з них не відбиває такої ідеї:
✍️«Од чорта одхристисся, а від м@ckaля не одмолисся».
✍️«З м@ckaлем дружи, а камінь за пазухою держи».
✍️«Тату, лізе чорт у хату!» - «Дарма, аби не м@ckaль».
✍️«Як скаже м@ckaль сухо, то піднімайсь по самі вуха - і все одно замочишся» і т.д.
Цікаво, що коли ми порівняємо збірку українських прислівʼїв та приказок, що уклав Номис із збіркою пословіц руского язика, укладеною Далем, то переконаємось, що ніякого братерства наших народів і близько не могло бути. Даль провів дитинство (до 13 років) в Україні, спершу в Луганську, потім в Миколаєві. Тож, порівнюючи, він сам дійшов до висновку: «У великорусів протилежно до малорусів, побутописної пам'яті нема; у них усе обмежене щоденним (насущним) і духовим; старовина лишається в пам'яті; з цього в великуруса прямий перехід до думок і розмов про вічність, про Бога й небеса; за все інше він, без стороннього впливу не візьметься».
Справді, в українських приказках знаходимо чимало про козаків, гетьманів, «ляхів» і боротьбу з ними, про московську окупацію і конфлікти з росіянами. Якщо в українських приказках можна зустріти вільне тлумачення історичних подій та відчитати західний тип ментальності: волелюбність, демократизм, несприйняття диктатури, обстоювання особистої свободи, то натомість в російських приказках нашого «братського народу» спостерігаємо абсолютно протилежні цінности, як патерналізм, колективізм, переважання почуттів над інтелектом та замовчування політичних та історичних аспектів життя. Історія ніби пройшла, за Шевельовим, повз них. Чи, можливо, це страх давати оцінку політичним чи історичним подіям, якщо така оцінка офіційно не спущена згори?🤔
Кілька прикладів. Порівнявши приказки релігійної тематики, ми переконаємось, що у нас різна ментальність. Шевельов, скажімо, подає статистику, що приказок про всесильність Бога («Все мине, а гріх зостанеться», «Біг гріхом карає» тощо) в українців 32,5% тоді, коли у росіян таких приказок лише 6%. Може, звідси й менше страху у росіян перед гріхом (не вкради, не збреши, не вбий…)? Про що й свідчать числені приказки на кшталт:
📌«Мабуть, м@ckaль тоді красти перестане, як чорт молиться Богу стане» чи
📌«М@ckaль тоді правду скаже, як чорт молиться стане».
Приказок же про необхідність беззастережної покори Богові навпаки - в росіян 31%, в українців - лише 14%, та й те - в українських приказках людина кориться Богові не для того, щоб дістати відповідну нагороду, Бог дає долю людині зі своєї ласки й волі, але не в обмін за служіння, як це зустрічаємо в російських приказках. Якщо росіянин каже
📌«Прєд Богом всє равни» чи
📌«Всє ми раби Божьї», то українець каже:
😄«Чоловік стріляє, а Біг кулі підносить» чи
😄«На Бога складайся, розуму ж тримайся», в будь-якому разі людина у нас ніколи не називалась рабом (нехай і Божим). Також інше відношення до чорта. Якщо для росіян це страшний Люцифер, якого вони бояться так само, як Бога, то українець часто сильніший (хитріший, мудріший) від чорта, але ніколи від Бога:
😄«Чигиринці зпекли чорта в ринці, а Таращанці ззіли вранці».
Тому приказки - непоганий аргумент у питанні історичної правди. Тож стосовно шага - був чи не був, наш чи не наш? Багато хто не розуміє, що таке шаг і чому саме шаг має замінити копійку. На жаль, деколонізація не була проведена у нас в 1991 році, тому під час грошової реформи 1996-го шансів у шага не було. Ні я, ні мої батьки, ні мої діди/баби вже не вживали слово «шаг», але його вживали мої прабаби/-діди - тоді, коли це слово ще було частиною нашої лінгвокультури (шаг був в обігу до 1917 року, якщо не помиляюсь). Але наш він, рідний, бо маємо стільки приказок з ним, що всі сумніви просто розлітаються в друзки. І це ще я не згадав класичну літературу, ось, скажімо, у "Катерині" Шевченка подибуємо:
"Бере шага, аж труситься:
Тяжко його брати!..
Та й навіщо?.. А дитина?
Вона ж його мати!"
Але то тема для окремого дослідження. Нижче додаю перелік лише прислівʼїв та приказок, які знайшов зі словом "шаг".
Зберігайте собі, вживайте і поширюйте, а хто знає інші, дописуйте в коментарях:
✏️А бодай матері твоїй — сто шагів!
✏️Ані ламаного (щербатого) шага не дав!
✏️Багацько, як за шаг часнику.
✏️Богу невимовно — шага положила, а п'ятака взяла.
✏️Верніться та найміться — до вечора шаг заробите.
✏️В кишені ані шага!
✏️В мене (бідного проти тебе багатиря) шаг — та рубом.
✏️Геть, сатано, одчепись без шага!
✏️Годі за шаг танцювати.
✏️Діждусь і я тієї днини, коли по шагу будуть дині.
✏️Діла на шаг, а балачок на гривню.
✏️Дорогий шаг до сповіддя, а після сповіддя не вельми.
✏️За городом левада, де зібралась громада: жінка мужа продала, за три копи без шага.
✏️Захотів у попа шаг однять (у попа в торбі не поживишся).
✏️За шаг казки.
✏️І (щербатого) шага за душею не має.
✏️І шаг пропав, і дитина дурна.
✏️Колись і мій шаг не щербатий буде.
✏️Користи на два шаги, та й ті щербаті.
✏️Куди тобі грішному за шаг танцювати!
✏️Куліш не каша, п'ять шагів не гроші.
✏️Латку на латці саджу, шаг на горілку держу.
✏️Лихий шаг не загине (лихого шага ніхто не украде).
✏️Назад, Дорош, з копійкою, нехай мати шаг дасть.
✏️Нападись на кого багатшого, то й шаг дасть.
✏️Нате і мій шаг до церкви!
✏️Нате і мій шаг на ладан, щоб і моє перед Богом курилось.
✏️На щербатий шаг.
✏️Не вартий і ламаного шага в базарний день.
✏️Не варт і шага.
✏️Ні за те, ні за се, та й дай шаг.
✏️Ні на шаг.
✏️Ніхто і шага мідного не дав.
✏️Обдерти до нитки, до шага.
✏️Отакої солі за шаг!
✏️Послідній в попа шаг! (так відповідали тому, коли хто каже, що в нього щось останнє).
✏️Приложи шаг, то й бублик купиш.
✏️Пропадеш ні за шаг.
✏️Противний, як попові шаг (противна, як попові гривня).
✏️Сказав на шаг правди.
✏️Стільки правди, як в шагові сребра.
✏️Стук-гах, та й шаг (стук-гряк, та й п'ятак).
✏️Такий, що й над шагом труситься.
✏️Та чого він варт: за сім шагів таких сотня!
✏️Три дні молотили — шаг заробили.
✏️Уже! Купив за шаг — ледві пре!
✏️У людей шаг скаче, а в скупого руб плаче.
✏️Утяв за шаг бога.
✏️Хоч за копійку, та на тарілку, а за шаг, та у відро.
✏️Хто за шагом не стоїть, той сам його не стоїть (хто за шаг не стоїть, той сам шага не варт).
✏️Хто шага не береже, той не варт копійки.
✏️Хоч шаг в каптані, та на сто рублів чвані.
✏️Шаг ціна.
✏️Шаг? Щоб він тобі рубом став!
✏️Я його знаю, як лихого (лисого) шага.
Василь Бартовщук
