Я – солдат. Я взагалі нічого не знаю в своєму житті, замість мене знають командири. Але в телекомунікаційній мережі «Інтернет» я бажав би, щоб в українському суспільстві існував предметний дискурс – як нам дійсно вирішити поточні проблеми комплектування та припинення моральної паніки в суспільстві, що знищує його зсередини, без популізму та марічкосвіту що "треба просто рекламувати армію", та здобути перемогу. Нам потрібно чітко й детально висловлювати свої думки на цю тему, щоб це стало суспільною дискусією та у випадку раціональності – надбанням.
Я не претендую на істину. Але в мене є ідеї, засновані на моїх спостереженнях та досвіді перебування мобілізованим рекрутом. Я хочу ними поділитися.
Отже, продовжимо.
Поточні методи мобілізації водночас сколапсували як метод комплектації та дискредитували себе в очах широких народних мас. Більш того – вони принизливі для самих військовослужбовців, що виконують задачі комплектування, людей зі званнями, нагородами та нерідко бойовим шляхом та пораненнями за спиною, котрі вимушені терпіти хамовитів жлобів з числа цивільних.
Тоді поставимо все з ніг на голову.
Цивільні не розуміють що їх очікує в армії? Тоді наочно їм продемонструємо – хай держава виділяє ресурс на обов'язкове шоститижневе кмб для всіх громадян чоловічої статі та бажаючих з числа жінок призивного віку та спускає план на тцк та сп.
Те, що побачать вже колишні цивільні на кмб буде неймовірно цікаво. Тактика, такмед, вогнева підготовка, демонстрація наявних озброєнь вогневої підтримки, взаємодія разом з бронетехнікою – це все ве-се-ло. Мені важко уявити чоловіка, що не буде в цьому зацікавлений.
Після завершення та отримання сотого ВОСа людина зможе обрати – підписання контракту з будь якою частиною з короткостроковою (місяць) можливістю розірвання рівно через календарний рік чи одразу звільнення в запас.
Обере контракт? Чудово, це забезпечить поточний приток особового складу. Якщо розчарується, то звільниться через рік та буде шукати інші варіанти чи залишиться в запасі. Звільниться в запас одразу? Чудово, буде повертатися думками в цей неймовірний досвід та почне шукати варіанти для контракту через якийсь час або стане середньостроковим мобілізаційним резервом котрий не буде потребувати додаткового навчання у випадку необхідності швидкої комплектації підрозділів.
Звісно, все населення одразу не проженеш. В цьому й буде полягати задача ТЦК – заповнювати чергу та назначати дату, на котру треба буде явитися наступним хвилям. Навіть якщо місце в черзі буде через рік – нічого страшного. Виписати довідку, що людина очікує кмб на таке-то число та відпустити.
Як забезпечити обов'язковість явки? Зробити військовий квиток або документ, що засвідчує про очікування черги, обов'язковим взагалі для всього: банківські операції, вступ у ВНЗ, працевлаштування, отримання водійських прав, виїзд за кордоном (будь яким з поточних легальних методів) перевірка документів патрульною поліцією. Якщо довідка відсутня або прострочена – будь яка санкція, починаючи від арешту та примусового проходження кмб та завершуючи вилученням транспортного засобу та штрафом.
Амбітно та дорого? Неймовірно. Я сам не вірю в те, що написав, наврядчи уряд зможе навіть додуматися до подібних радикальних змін. Але з іншого боку – чи не є амбітним та вартісним наше бажання перемогти Росію? Треба відповідати викликам часу та не боятися пропонувати – інертністю цю війну не виграєш.
Трохи пізніше продовжимо розмову про зміни, але вже умов несення служби.
https://t.me/adbestias/6815
