Я абсолютно випадково прочитав ОЦЮ СТАТТЮ.
Ета пістец, товаріщі!
Ні я завжди знав, що Україна найкраща країна у світі.
Я навіть здогадувався що Америка не айс.
Але це просто дупа!
Це не дупа, це психологічний нюанс з панночкою. Практично всі мігранти, окрім тих хто
справді планував спєрдоліть (всі кажуть, що планували, але за особистими враженнями реально планувало відсотків 5-10), мають дві фази психологічного стану при переїзді.
Перший - це коли всцикаються від усього, наскільки воно крутіше ніж ото вдома. Таким чином вони самі собі постійно доводять, що не просрали коли переїзджали, а вчинили все суперправильно.
Другий - це рік після переїзду, коли вони в істериці від того, як все погано. Таким чином вони самі собі постійно доводять, що не просрали коли назад поїдуть, а вчинили все суперправильно. Оці всі світлиночки з сердечками - вони з того періоду.
Наприклад, зі статті видно що панночка їхала причепом за своїм чоловіком, тобто це на 90% не її ідея була кудись їхати. Вона сиділа в Києві ІТвницею, все в неї було белісімо, розваги - будь-які
й задешево для неї, лікування початково-середнього рівня - аналогічно, все в ажурі. Аж потім вона має кудись валити, там десь щось влаштовуватися на менші гроші ніж влаштувався б місцевий, ще й працюватоньки треба, ще й приколи типу "ну я ж дєвочка" не працюють, бо там по шкалі діверсіті біла жінка далеко не сама пригнічена куємразями
Таким чином звісно що їй це все не подобається, тому вона валить назад й пояснює, чому це правильно.
