Я скажу навіть більше. Ця ж сама чухня є наприклад в армії, де я вперше з цим стикнувся, бо раніше з держ службою справу не мав. І виглядало воно для мене навіть дуже комічно. Тобто спочатку пишуть в групу - ХТО ХОЧЕ - пишіть рапорти на матеріалку і оздоровлення. Через тиждень - СПИСОК ТИХ ХТО НЕ НАПИСАВ РАПОРТИ НА МАТЕРІАЛКУ І ОЗДОРОВЛЕННЯ - всім терміново написати рапорти. Тобто воно працює як обов'язаловка. Відмовитись мабуть від цього якось можна, але по-перше це зайвий гемор, по друге "ты подводишь товарищей коллектив" і на тебе дивитимуться дуже косо.
На держслужбі в загальному сенсі писати необов'язково, але вся система збудована на тому, що зарплатня за фактом складається з "гарантованої" частки, частки "лояльності", й частки котру можуть дати чи не дати, в залежності від бажання керівництва та наявності бюджету в конкретного різновиду держслужби. Відпускні теж складаються з "гарантованих" та оцих "опціональних". Й пропорції там завжди такі, що "гарантовано" людина має трохи менше половини.
Таким чином середньостатистичний держслужбовець має зарплатню, що складається з посадового окладу(про ранг та категорію навіть не буду писати
), вислуги років та премії; гарантується там тільки посадовий оклад та вислуга. Матеріалка й оздоровлення - раз на рік й не всім. Тобто запросто можна все життя пропрацювати на держслужбі й не отримати їх, якщо держслужбовець районного рівня, побачити їх раз на 5 років якщо обласного, й мати кожен рік якщо це столиця (це зараз конкретно про мінсоцзахисту населення).
Нюанс з обов'язаловкою мають структури, до котрих ставлення як "нє, ну ім навєрно надо заплатіть...", приправлене золотим правилом "але з умовою, аби не всім!!11 а то шо ето будіт, єслі всім...". Працює так: якщо на допомогу подаються ті хто хочуть, бабла дають з розрахунку "ті хто хочуть" мінус 50 відсотків. Ну, шоб, значіт, говнішка нє проізошло. Коли вище керівництво бачить таку формулу швайнмаєра, то відразу починає волати на керівників ланок аби ті несли від кожного підлеглого таку заяву. В результаті дають 50%, чого вистачає щоб дати тим хто хотів побільше, а тим хто не хотів поменше (щоб не ображалися що їх змусили писати, й не дали).
