Хочу вас познайомити з Письменником

[ЮАР]

Зайшов сьогодні на Толоку, а там обидві його книги, що були озвучені, перші у списку.

Геннадій Шкляр!
Гарна вишукана Українська мова, чудова озвучка.
Я не побоюся цього слова, проза геніальна.

Лише дві книги: "Пецики" і "Оповідання".
Але обидві заслуговують найвищої оцінки.

[ЮАР]

Пам’яті митця…
При першому ж знайомстві із Геннадієм Макаровичем Шклярем, після кількох хвилин спілкування з ним, відразу розумієш, що перед тобою непересічна людина. Доброзичлива манера спілкування, спокійний із особливими тембральними нотками голос, надзвичайно багата, образна і неповторна мова та очі, які дивляться у глибину душі, справляють на співрозмовника незабутнє враження.

Якось не повертається язик говорити про Геннадія Макаровича у минулому часі. Щось заважає свідомості збагнути той факт, що митця уже немає з нами. Ось уже минає рік, як він пішов у вічність.

Нагадаємо, що Геннадій Макарович Шкляр – відомий, популярний сучасний український письменник; народився 1 aгрудня 1946 року в Прибалтиці (місто Таураге) в сім’ї бойового офіцера Макара Шкляра і вчительки Клавдії Шкляр.

У 1948 році сім’я переїхала в селище Ружин Житомирської області. Тут він закінчив середню школу і вісімнадцятирічним хлопцем почав працювати кореспондентом місцевої районної газети. Служив у війську, навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1973 році. Працював у різних куточках України в районних та обласних виданнях, в газеті «Молодь України», певний час працював журналістом на півночі СРСР. Спробував хліба шкільного лаборанта, будівельника, рибалки у рибгоспі, був майстром зміни на цегельному заводі, учителем, науковим працівником, художником-оформлювачем.

Член Національної спілки письменників України з 1994 року. Лауреат конкурсу Національної спілки письменників України та фонду Євгена Бачинського (США) «В свічаді слова», окремі оповідання перекладені російською та хорватською мовами. Лауреат премії імені Л. Українки обласного відділення Українського фонду культури в галузі літератури.

Загальний тираж видрукуваних книг Геннадія Шкляра близько 40 тисяч примірників. Це – вірші, оповідання та повісті. У всіх його творах, як поетичних, так і прозових, звучить чарівна музика любові до рідного краю і людей. На превеликий жаль, надбання неперевершеного майстра слова Геннадія Шкляра мало відома широкому загалу. Але той, хто хоча б один раз доторкнувся до скарбів його творчості, залишиться під незабутнім враженням величі його таланту на все життя. Усі ми, ружинчани, зобов’язані зберігати і популяризувати слово нашого великого земляка. І його творчість, поезія, любов, патріотизм та гуманізм житимуть у серцях земляків, у пам’яті нашого народу повік.

З повагою та шаною до майстра слова Ігор КРАВЧУК

[ЮАР]

По таких книжках треба вивчати мову!
Ще один письменник, якого сподіваюсь усі знають, і по книжкам якого треба вивчати мову, це Юрій Винничук. Не всі книжки, а конкретно "Мальва Ланда".

[Комашки]

Може, якісь обрані цитати (ну, враховуючи що ви знайомите)?

[ЮАР]

Може, якісь обрані цитати (ну, враховуючи що ви знайомите)?

Та які цитати, це ж не мемуари.
І книжки не великі, треба брати і слухати, або читати.

[Yuras Yuras]

 Як на мене, його книжки на невибагливого читача, такий собі масліт. Прочитав "Чорний ворон", ще щось. Мову по його літературі можна вивчати, якщо знання нижче середнього

[Feral Cat]

Якщо цікавить лірична поезія, то кращого в сучасній укрлітературі немає:

https://www.facebook.com/viktoria.abuqadoum

Пройдете повз, лиш погляд проковзне...
За мене не помолитесь іконам...
Невпізнаний — не знаєте мене,
А я ж за вас стояв при териконах...
А я ж за вас покинув неньку, дім,
Мене і досі виглядають вдома...
Лише війна забрала молодим,
Поклавши під табличку "Невідомий"...
Про мене ваша не майне сльоза,
Сльоза лиш за відомими гаряча...
А я ще так багато не сказав,
А я ще так багато не побачив...
Стояв за вас, за них і ще за тих,
Хто зручно всівся в теплих кабінетах...
Чому ж, як невідомим я затих,
Притулок неприглядний оминете?..
Пройдете повз... Бо квіти не ростуть,
Таблички номерні висять іржаво...
Хрести одні — відзнаки тим, хто тут,
Й вінок один — насмішка від держави...
Медалі? Вони зайві на крилі
У Янголів, присипаних землею...
Я ж, правда, тимчасово тут приліг?..
Мені б до побратимів, на Алею...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум

[Feral Cat]

Я до неї ішов крізь туман заклопотаних буднів,
Сотні довгих доріг, крізь десятки чужинських життів.
Я єдину шукав, не знаходив, були всі забуті,
Всі не схожі на ту, що намріяв, яку я хотів.
Ранки в ночі спливали і весни тікали у зими,
І мовчали про неї всі гущі від випитих кав.
Заблукав у роках, чи то просто згубився між ними,
Бо омріяні риси по білому світу шукав.
Я розтратив життя, заплатив, що було дорогого,
Розумів, що себе розсіваю не там і не тим.
Тихо вірив, що десь в піднебессі у Господа Бога
Наша зустріч прописана все ж провидінням святим.
І коли упізнав у юрбі, і, сховавшись від люду,
Нею дихав, питав: "Де  так довго ти досі була?"
"То шукала тебе, то шукала тебе я усюди..." —
І поси́вілі пасма тихенько здмухнула з чола.
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум

[Feral Cat]

Не люби її, хлопче... Для інших ти плеканий любо...
Тільки фатум гіркий з молоком материнським проник...
Не для неї, то ж вам не судилося стати до шлюбу,
Ненька пальці колола, як шила весільний рушник...

Чи то марно любистки зросли, що в них мати купала,
Кучерявились марно дитині м'які спориші...
Нині раді лягати під ноги і свіжо, й опало,
Як терновим любовним шляхом йдеться юній душі...

Не люби... Відречися завчасно, допоки не пізно,
Згодом щастям оплатиться кожна краплина журби...
Наступи на горлянку своїй ненародженій пісні,
Не люби її, хлопче, погубиш себе... Не люби...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум

[ЮАР]

Як на мене, його книжки на невибагливого читача, такий собі масліт. Прочитав "Чорний ворон", ще щось. Мову по його літературі можна вивчати, якщо знання нижче середнього

Альо! На барже!!!
Там написано - Геннадій Шкляр!

А ти зараз говориш про Василя Шкляра.
Що до оцінки В. Шкляра, то я з тобою на 100% згоден.

[Feral Cat]

Не клич мене своїм спасінням,
Своєю долею не клич.
Не стала світлом я. Лиш тінню,
Одним із тисячі облич,
Журбою у світанках сизих,
Де заблукала голубінь,
Рядком жури в забутій книзі,
Незваним гостем сновидінь.
Мовчанням ніжним нелукавим,
Де спогад з поглядом сплелись.
Гірким ковтком твоєї кави,
Що мною пахла все ж колись.
В пустелі видивом розталим,
Чумацьким Шляхом уночі.
Я знаю певне, чим я стала,
А чим не стала — промовчи...
Тобі не буду сьомим небом,
А тільки зморшкою чола.
Чужою стала я для тебе,
А найріднішою ж була...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум

[ЮАР]

Якщо цікавить лірична поезія, то кращого в сучасній укрлітературі немає:

Так, у Вікторії дуже гарні вірші. Трохи сумні, але війна, що поробиш!

[Yuras Yuras]

Альо! На барже!!!
Там написано - Геннадій Шкляр!

А ти зараз говориш про Василя Шкляра.
Що до оцінки В. Шкляра, то я з тобою на 100% згоден.

Тоді вибачаюсь.

[ЮАР]

Тоді вибачаюсь.

 

[Бумеранг]

Хоч мова йде про Г. Шкляра, а тут помилково згадали В.Шкляра, його  "Чорний ворон".
Так от. В творах В. Шкляра рідкісно-правильна й грамотна мова, я сказав би еталонна мова, без русизмів і полонізмів.
І що важливо - мова багата, не примітивна. В сучасних творах така рідко зустрічється.

В сучасних  літературних творах мова і стилістика схожа на мову Віктора Ющенка і його "любих друзів" (тобто,його багаточислених злодійкуватих кумів).

[ЮАР]

В сучасних  літературних творах мова і стилістика схожа на мову Віктора Ющенка і його "любих друзів" (тобто,його багаточислених злодійкуватих кумів).

Ти на сучечку свою подивися, на Капітелейманшу товстосраку, і її "літературну" говірку.

[Адам Жоржович]

Ти на сучечку свою подивися, на Капітелейманшу товстосраку, і її "літературну" говірку.

Бума мені нагадує отого студіозуса, котрий з усієї біології вивчив тілько про блох і будь-яке питання на іспиті зводить до них. 

[Бумеранг]

Ти на сучечку свою подивися, на Капітелейманшу товстосраку, і її "літературну" говірку.

Та нормальна в неї говірка. Тільки в неї присутнє акання в інтонації. Через те, що в неї рідна мова російська. Українську вона почала вивчати аж 2000-му, "по книжках", бо до цього нею геть не володіла. Ну й ще, від галичан вона навчилась неукраїнських наголосів "кАжу", "рОблю", "дИвлюсь" і т.п.

Якщо говорити про мову Ющенка, то він, виросши в українському селі, в етнічно-українській сім'ї, тим не менше, манкуртизувався досить швидко, мову майже втратив, доки його не призначили на посаду Голови НБУ, його україномовності ніхто київських владних коридорах не помічав і не чув.
А коли вже став він Президентом, то як почав якісь слова в речення складати самостійно, то враження було, наче то говорить вєрка сердючка. Тоді до нього приставили мовного репетитора і він йому таки поставив правильну, грамотну мову. Бо смішно ж було його слухати.

А його старший братєльник, то той був взагалі, "чудо в пір'ї", гірше ніж вєрка сердючка, українською висловлювався наче грузин на Бесарабці - "адін апелсин- адін рубл!".

[Бумеранг]

Діяння Ющенка забувати не можна. Бо він обирався з надією, с великим народним ентузіазмом і як "свій", а не як " менше зло". А виявився він нікчемою, пристосуванцем, боягузом, ледарем і ще й невдячною рідкісною підлотою.

Але найбільше його злодіяння - це коли в 2010 році він заклав передумови  і початок всього того, що почалося в  2014р., триває посьогодні і позитивного для нас закінчення цьому не видно.

[Feral Cat]

Діяння Ющенка забувати не можна. Бо він обирався з надією, с великим народним ентузіазмом і як "свій", а не як " менше зло". А виявився він нікчемою, пристосуванцем, боягузом, ледарем і ще й невдячною рідкісною підлотою.

Але найбільше його злодіяння - це коли в 2010 році він заклав передумови  і початок всього того, що почалося в  2014р., триває посьогодні і позитивного для нас закінчення цьому не видно.

Передумови були закладені Кравчуком.

[RG]

Анальні болі Макакія