Повна хуйня в дусі кацапських казочок про "різаний папір". 
А насправді - проекція, бо кацапи дійсно не роблять ніхуя корисного, крім перекладання нафтогазового бабла туди-сюди і, трошечки, сільскогосподарського виробництва (та й те руками зросійщених українців на Кубані 
).
Китай хуярить на експорт в основному ширпотреб та електроніку, та й остання в основному збирається з компонент, котрі імпортуються з "золотого мільярду". (Яскрава ілюстрація - пресловутий айфон). "Золотий" ж мільярд, "ніхуя не роблячи", забезпечує себе всім - від харчів, до авто, літаків і зброї а також забезпечує той ж Китай лініями для виробництва отієї хуєти, що він таки виробля.
Ну ви ж давно живете за кордоном, просто згадайте як ви працювали в Україні, а як працюють навколо. Й оце буде воно.
Головна казочка сторіччя полягає в тому, що для таких результатів як ото навкруги, треба якось особливо впахувати. Бо насправді не треба.
Впахування починається коли в людини нема інструментів, можливостей, грошей. Коли, врешті решт, на дворі початок ери індустріалізації, а на ринку реальна конкуренція.
Це все для "золотого мільярду" така сама історія, як для нас панщина. Відповідно змінився й рівень "впахування".
Щоб зараз "забезпечувати" себе кресленнями автівок, треба в 100500 раз прорахованих пращурами кресленнях перетягнути кілька гайок мишкою в інше місце, не факт що краще, й оце буде вихлоп на півроку а то й рік.
Щоб зараз "забезпечити" себе салатом, треба просто насмоктати на грант, купити на нього сто років тому винайдену гідропонічну хрінь, й головне - це важливий пункт - поставити збирати українців з сезонною візою, бо мешканець золотого мільярду в гробу бачив збирати салатікі не дві години на тиждень, а бодай тридцять сім.
Щоб "забезпечити" себе ракетою треба
щоб Китай прислав транзістори просто використати новий сплав та новий чіп. Я підкреслюю ПРОСТО, бо звідки з'явився сплав та чіп? Його винайшли в золотому мільярді, можливо навіть не мігранти. А коли? 20 років тому. А як? А дали грошей тисячі груп вчоних. Й вчоні десять років ходили на роботу. Інколи там працювали. Інколи навіть довше двох годин на добу. Й наприкінці тих десяти років з'являється три з половиною рецепти, в рази гірші аніж могли б бути коли б над ними працювали не по дві годинки - але нічого, й так піде.
І йде ж.
Тобто впахування в золотому мільярді залишилося по нішах, й це нормально. Власне, весь науково-технічний прогрес для того й існує щоб не впахуватися в лайно 24/7/365.
