Якщо без емоцій, то Стентон прав, його думки цілком логічні
Якщо без емоцій, люди поділяються на два типи.
Перший тип не розуміє ризиків, не рахує; йому болить Україна й він намагається якось себе заспокоїти хоч Арестовичем, хоч чим.
Другий тип розуміє ризики, рахує, але все одно отримує якесь полегшення стресу від, наприклад, коментаря ЗСУ на кшталт "ситуація під контролем".
І якось так склалося, що істерики від інтелехтуалів, котрі (воооооу!!! оце треба ума мати... ніхто окрім них про таке не думав, а от они подумали) бігають навкруги з вирогідностями втрати контролю над енергопостачанням з АЕС або там вдалості кацапського маневру на якійсь ділянці фронту, увага,
нахуй нікому не потрібні.
Але оскільки в інтелехтуалів боротьба зі стресом працює саме за рахунок вивертання його на співбесідників, а хворум толерантний - то доведеться по всіх гілках насолоджуватися інтелехтуальною пост-іронією та натяками на те, що (оце так! шок, сенсація) ми несемо втрати у війні, й не все в нас добре.
Бо в двадцятирічних пост-іроністів це дурь ще може пройде колись, але дядьки за сорок вже без шансів
