Гаразд, медики. На прощання розкажу вам про те як я перехворів на КОВІД.
Отже прожили ми нормально два роки цього масового психозу переляканих імбецилів. У нас в Алабамі особливо ніхто не напружувався із масками та вакцинами, тому все було більш-менш спокійно, бес істерик дурдому в стилі інших “прогресивних“ штатів на приклад того де мешкає тутешній цензор. Так руки в крамниці я протирав спиртовими салфетками, маску не одягав, але й не обіймався із незнайомцями та тими, хто мав червоного носа. Одним словом все було в нормі. Ба більше, тричі за цей час побували на півострові свободи - Флориді, де взагалі все було як завжди. навіть в ресторани ходили та інші місця типу “Seed to Table"в тамтешньому Неаполі.
І от у середині листопада 2021 напередодні День Подяки подалися в Ілліной полагодити деякі справи та провідати сина і друзів. А Ілліной - дуже COVID restrictive штат. Там дурдом із масками, вакцинами, карантинами... Але що поробиш - we follow the rules!
Отже, у понеділок пшли до банку, де нас чекала молода пані в наморднику, і ми теж були в намордниках (масках), бо такі у них там були вимоги. Зайшли до офісу тої пані, сіли навпроти за стіл. Пані мала червоний ніс, шмаркала і мала червоні очі. Я уважно подивився на неї і сказав:
- Are you sick? Do you have COVID?
- No! I'm fine! I'm fully vaccinated, it's just an allergy.
- Sorry, but I'm not asking you if you are vaccinated or not, I'm asking if you are having COVID.
- No. I was tested this morning. It's negative.
-ОК.
Посиділи, поговорили, взяли якісь там папери і пішли.
У пятницю у дружини почався сильний головний біль. У суботу підскочила температура. У неділю зробили тест - позитивний! У понеділок я пішов робити тест, хоча жодних симптомів не мав крім печії в носі як при простуді. тест -позитивний!
Телефоную в обід своєму лікарю.
Кажу так і так - маємо КОВІД.
Він питає: - Коли симптоми отримав.
Кажу - дружина у п“ятницю, а у мене нема.
Він: - Ти де?
Я: - За 600 миль від дому.
Він: - Я зараз вже роблю направлення тобі на monoclonal antibody infusion (херня типу Regeneron) у шпиталь на завтра. Вони тобі зателефонують і домовляться про час. Ти зможеш до ранку приїхати додому?
Я - так. Виїду десь під 4 годину пополудні.
Тітонька із шпиталю зателефонувала десь за півгодини і домовилися на наступний деньна 10 ранку.
Виїхали о 4 дня. Приїхали додому о 2 ночі. Вранці о 10-й були у шпиталі.
О 10:30 мені вкололи крапельницю (тиск у мене оодразу впав, що я майже не вирубався), але сестрички хоч і перелякалися, але не дозволили мені втратити свідомість.
Дружина отримала поряд свою дозу, але перенесла її легше.
О 1-ій дня ми поїхали додому.
За три дні я майже не мав проблем окрім дивного стану смакових рецепторів. У дружини було трохи гірше. Спочатку було все ОК, але через 4 дні почався сильний кашель. Довелося пити антибіотик тиждень.
Зараз все в нормі.
------------------------------------------
А тепер поясніть мені, яким боком тут вакцини, маски, локдауни, та інша нікому не птрібна хєрня.
Мій лікар (йому десь років 65) сказав мені, що головною промилкою як і головною причиною високої смертності від наслідків вірусу було те, що фокус переключили із лікування і терапії на вакцинацію, при цьому практично заборонивжи лікування на початковій стадії захворювання. Я йому не маю підстав не вірити.Goodbye, Павліки Морозови і Павки Корчагіни!
