Джерела, які говорять про Русь таке, що прихильники теорії, тієї, що, мовляв "Русь пішла від варягів" - дуже не задоволені всіма цима джерелами - вони напевно хотіли, щоб їх не було:
У І тисячолітті н. е. у Наддніпрянщині мешкало особливе плем’я – роси (руси). Східні мандрівники стверджували, що спочатку це плем’я не було слов’янським. Особливо багато таких повідомлень в арабських мандрівників, які в ІХ-Х столітті часто бували на території України, мандруючи з Хозарії та Волзької Булгарії. Водночас, згідно з повідомленнями 9-10 століть руси вже вживали слов'янську мову, а деякі арабські джерела з 10 століття вже починають називати русів одним з племен слов'ян.
І руси, і слов'яни в очах людей сходу - люди войовничі, що люблять перемагати.
За численними східними даними, руси в ІХ-Х ст. мали характерні риси – релігійний культ меча, спосіб і ритуал поховання, одяг (зокрема, характерні для одягу скіфів і сарматів, а згодом і українців широкі шаровари, вовняні шапки із довгими шликами, збережені в Україні до часів козацтва), сарматські назви посад своїх вождів (зокрема, жупан) тощо.
Візьмімо цитати:
"Море Найтас (Чорне море) є Руським море; ніхто крім них (Русів) не плаває по ньому і вони живуть на одному з його берегів... Що стосується до Русі, то знаходиться вона на острові, оточеному озером. Окружність цього острова, на якому живуть вони (Руси), дорівнює трьом дням шляху; покритий він лісами і болотами; нездоровий і сирий до того, що варто наступити ногою на землю, і вона вже трясеться, через (рихлості від) великої кількості в ній води.
Русь має царя, який зветься Хакан-русь... Ріллі Русь не має і живиться лише тим, що видобуває в землі Слов'ян... Зростом вони високі, красиві собою і сміливі в нападах. Але сміливості цієї конем не виявляють: всі свої набіги і походи виробляють вони на кораблях. Шаровари носять вони широкі: сто ліктів матерії йде на кожні. Одягаючи такі шаровари, збирають вони їх в збірки біля колін, до яких потім і прив’язують". (З творів Абуль-Хасана Алі ібн-Хуссейна, відомого під прізвиськом Аль-Масуді (писав від 20 або 30 до 50-х років X століття після Різдва Христового).
"Найголовніші з племен півночі говорять по-слов'янськи, тому що змішалися з ними, як наприклад племена ал-Тршкін (ймовірно, уличі) і Анклам і Баджанакіа (ймовірно, печеніги) і Руси, і хазари. Вони одягаються в широкий одяг, лише нижня частина їхніх рукавів вузька" (Ібрагим Ібн Йакуб, „Розповідь про подорож”, Х століття).
"Сказав він: я бачив Русів, коли вони прийшли зі своїми товарами і розташувалися по річці Ітіль, і я не бачив більших тілами ніж вони, як ніби вони пальмові дерева; вони руді, не вдягають ні курток ні жупанів, але у них чоловік одягає кису (плащ), котрою він обвиває один з боків і одну руку випускає з під неї (Корзно - пропив Корзно) - У Софії Київській. Кожен з них має при собі нерозлучно меч, ніж і сокиру. Починаючи від кінця нігтя кожного з них до його шиї (видно) зелені дерева, зображення та інші речі ...
Потім побудували вони на місці спаленого судна, коли його витягли з річки, щось подібне до круглого пагорба, вставили в середину велике дерево халандж, написали на ньому ім'я (померлої) людини та ім'я руського царя і пішли".
Ібн-Фалдан, „Мандрівка на Ітиль”, середина Х ст.
„Розповідь про країну русів і її міста. На схід від цієї країни - гори печенігів; на південь від неї – ріка Рута; на захід від неї - саклаби; на північ - Ненаселені Землі Півночі. Це велика країна, і жителі її не сумирні, непокірливі, мають гордовитий вигляд, задиристі й войовничі. Вони воюють із усіма невірними, що живуть навколо них, і виходять переможцями. Володар їх назывется Рус-Каган. Ця країна надзвичайно щедро наділена природою в тому, що стосується всього необхідного (для життя). Частина з них відрізняється люб'язністю обходження. Вони тримають у пошані знахарів. Щорічно вони виплачують десяту частину від свого видобутку й торговельних доходів уряду... Зі 100 ліктів бавовняної тканини, більше або менш того, шиють вони штани, які надягають, засукавши їх вище коліна. Вони носять шапки з овечої вовни, з хвостами що спадають позаду на їхні шиї. Мертвих вони ховають із усім їхнім майном, одягом і прикрасами. (Також) вони поміщають їжу й питво у могилу разом з мертвим. Куяба – це місто русів, розташоване ближче за все до земель ісламу. Це приємне місце й місце перебування володаря. Воно виробляє хутра й коштовні мечі”.
(Перськомовна «Книга про межі світу від сходу до заходу», 982 р., про події ІХ ст.)
Повний аналіз східних середньовічних текстів про русь і слов'ян - дивіться у відео.
