Як не дивно, багато русих і на півдні. І взагалі - на території Русі, а тим більш потім відбувалась мішанина всіляких племен і народів. А суто біляві - це таки білоруси. Вони тому й так називаються.
Так що не можна точно сказати, який саме тип переважає. Чорняві вважають себе корінними, біляві теж. Межа, мабуть колись була на кордоні нинішніх Київської та Черкаської областей. Південніше річки Рось.
Південніше річки Стугна
У 1032 році князь Ярослав Мудрий заснував місто-фортецю Корсунь для захисту південних кордонів Київської Русі від набігів тюркських кочівників, використавши Рось як природну перешкоду.
Справа в тому, що на Обуховське плато той самий князь запустив орду Чорних клобуків-Каракалпаків-Торків
"Жупан чорний-чорний, шаровари сині" - то ще 1000 років назад
Каракалпакська Орда майже осіла зі столицею в Торческу
Це було третє племя, що на рівних правах будувало Русь
Лісні гопніки-вікінги почали ріднитись з торками... торки кочували височинами, в долинах почало приходити землеробське населення.
Тоді почавформуватись іменно етнос часів Хмеля
Кацапи використовую це як факт нашої неруськості... але аргументів, що за 150років ДО МОСКВИ, неруські каракалпаки НА РІВНІ з Русами проливали кров за розбудову імперії - вони не витримують.
І да, торки за 50км від Києва - то не Русь.. зато маскалі за 1000км - самі що не є єталонні руси
ЗІ. То був перший експеримент одночасного вигідного існування зеблеробів і кочівників. Замлероби жили в долинах і ростили хліб, кочівники кочували в ореолі 50 на 50км. В містах мінялись товарами.
Пізніще Мамай, що Золотоординець з вотчиною в Золотоноші теж зрозумів цивілізаційний мабутній занепад кочівництва і зпільно з ВКЛ продовжив практику Мудрого. Так продовжилась експансія сапою і плугом на чорноземи... пізніше сфорумвавши націю і окупувавши майже всі чорноземи Євразії
Торки не орали і не сіяли, чоловіки несли сторожову службу на кордоні, жінки займались домом і дітьми. Родові клани називались у торків куренями[джерело?]. Характерним є їх зовнішній вигляд — торки ходили в широких сорочках, але заправлених — на відмінну від руських — в просторі шаровари, носили широкі пояси[джерело?]. Торки були вислоусими (мали обвислі, опущені вуса), голились наголо, залишаючи тільки широкий і довгий чуб на тімені[джерело?]. Руських мечів вони не визнавали — в бою бились легкими шаблями, якими володіли досконало. Всі як один були віртуозними вершниками. Під час битви лице закривали, як забралом, сталевою личиною, часто схожою на лице самого воїна. У знайдених на розкопках личинах торків археологи виявили зображені вуса і чуб. Торки летіли в атаку з довгими списами, здалеку лякаючи охолоджуючим душу «гиканням», а їх улюбленим прийомом був обхід противника з двох сторін «лавиною»[джерело?].
