Голова фракції партії «Голос» Сергій Рахманін про те, як формувався уряд країни
— Є відома притча про трьох сліпців і слона. Трьом людям із вадами зору давали можливість помацати частини тіла величезної істоти. А потім ті мали розповісти, що вони надибали.
І образ, який вони переповідали, точно не відповідав образу цілої тварини. Даруйте за таку аналогію — ми точно не сліпці. Але нам, замилюючи очі, намагалися під виглядом уряду продати такого слоника. Нам давали мацати окремі частини… Але це точно не жива ціла істота.
Пояснюю: ті, кого нам представляють як уряд, — це абсолютно різні люди. Там є ті, до кого відчуваєш абсолютну довіру, кого хочеться підтримати і словом, і ділом, і плечем, і законопроектом. А є люди, про яких набагато менше інформації, ніж запитань до них. Натомість є люди, про яких інформації до біса, а запитань ще більше. Там є свіже і гниле. Старе і нове. Там є різний набір людей, до яких дуже важко знайти спільний знаменник.
Дуже важко знайти принцип, за яким ці люди обиралися, і дуже важко зрозуміти: який перелік першочергових законопроектів? Який перелік пріоритетних реформ? Який принцип дій ці люди сповідують? Тому голосувати за цих людей як за уряд напрочуд важко навіть попри величезну повагу до кандидатів.
І ще одне. Якщо виправдовувати подібний підхід лише благими намірами, то можна згадати, скільки речей у нас відбулося під виглядом благих намірів.
Наостанок я б хотів звернутися до глави держави. Є дуже корисна книжка. Вона називається «Конституція». Там є ціла купа помічних речей. Зокрема, 6 та 19 статті. Почитайте. Вони визначають розподіл сфер впливу влади і межі, за які не може виходити жодна посадова особа і взагалі жодна людина в Україні.
Тому погрожувати Верховній Раді розпуском, м'яко кажучи, нечемно. А якщо відверто — неконституційно, бо вичерпний перелік повноважень формулюється відповідною статтею, а не вашим бажанням.
І останнє: уряд не формується ззовні. І так зухвало демонструвати усім, що це відбувається, трохи неправильно.