Омелян:
🇺🇦
Як Ви знаєте, я дуже люблю аналізувати заяви новообраного Президента України.
Нарешті я почув фундаментальні речі, які конкретно зміни нас очікують. Звісно, шкода, що українським громадянам доводиться дізнаватися про це з бізнес-форуму в Стамбулі, але головне, що нарешті є.
Отже, з позитиву:
- в 2019 парламент затвердить ринок землі, з 2020 він запрацює. Який це ринок, які принципи і умови - ніхто достеменно не знає, але це точно плюс.
- буде проведена велика приватизація
- конкуренція на енергетичному ринку і спрощення умов ведення бізнесу, реформа трудових відносин і руху капіталу
- легалізація азартних ігор в п’ятизіркових готелях
- впровадження 5G
- потроєння військово-промислового комплексу
- схвалення восени 2019 закону про концесію (до речі, цей закон, як і багато інших реформ, розроблені теж «корупціонерами і бандитами». А виявився - харош! 😉)
Можна довго дискутувати, як це все краще зробити, але сказав А - скаже Б, тоді і дамо остаточну оцінку.
Спірні моменти:
Безумовно, озвучений ріст економіки в 5-7% - благий намір. Обіцяли і до нього. На жаль, цього росту недостатньо. Щоб зміни були відчутні кожному, щоб ми змогли вирватися з проклятого кола - рости потрібно на 10-15 % на рік мінімум. Нагадаю, останні роки ростемо 3,5% - «епоха бідності триває», «тотальне зубожіння», «змін ніхто не побачив». І, звісно, треба вирішити щось з «податком на ріст» - реструктуризованими боргами 2015 року, виплати за якими суттєво зростають після досягнення росту більше 4%/рік.
А, тепер моє улюблене, інфраструктура. Відверто, тішить, що хто б не виграв, який би діджитал не був, все одно тягне до доріг, летовищ, портів.
По порядку:
Президентом обіцяно «збільшити» кількість реально діючих аеропортів до 15. Зараз їх вже 16, Транспортною стратегією до 2030 передбачено 50. Тобто, ми скоротимо їх кількість?
До відома, зараз найбільша проблема - наявність достатньої кількості літаків в українських авіакомпаній для здійснення внутрішніх авіаперевезень. Шляхи два: відкрити внутрішнє небо для іноземних авіаперевізників, вбивши вітчизняних, або запровадити державну програму нарощення флоту національних авіакомпаній, принагідно запустивши підтримку будівництва регіональних літаків на АНТОНОВі.
Так, летовища теж треба відбудовувати. Ми це вже робимо в Одесі та Дніпрі. Але не за дивною схемою: бізнес за невідому суму будує, а держава всі витрати компенсує. А є затверджена програма розвитку регіональних летовищ: платники податків фінансують будівництво злітних смуг, бізнес на умовах концесії будує термінали та супутню інфраструктуру і компенсує державі її інвестиції.
Я не знаю, що таке президентське «забезпечити розвиток п’яти морських портів», але хотів би нагадати: в Україні 13 морських портів. І ще 5 в анексованому Криму. І ще один у В’єтнамі. П`ять розвиваємо, а решта: закриваємо, забуваємо, продаємо, тіряємо?!
«Впродовж п’яти років ми витратимо 20 мільярдів доларів на інфраструктуру», - стверджує Президент. Ок, але тією ж Транспортною стратегією передбачено витратити мін 60 млрд дол на інфраструктуру до 2030 року. 60 ділимо на 2 = 30! Ми хочемо витратити на інфраструктуру на 10 млрд дол менше, аніж планували??!
«Ми приведемо до ладу 24 тисячі км доріг!». Не буду досікуватися, як зрозуміти «приведемо до ладу». В Кончі-Заспі завжди були хороші дороги, в Миколаївській області їх бачили лише на фото. Хвилює інше. Всього в Україні 179 000 км доріг. І ще близько 200 000 км комунальних. 24 000 км - ок, а решта що за 5 років?!
У 2019 році, маючи Дорожній Фонд у грубо 50 млрд грн, ми відремонтуємо близько 4000 км.
З наступного року Дорожній Фонд має бути близько 70 млрд грн і ще 10 млрд грн на територіальні дороги. Себто, в рік можна робити мін 10 000 км.
24 000 ділимо на 5 = 4 800 км доріг на рік. Тобто, вдвічі менше від запланованого?
«ГдєДарогі?!».
Традиційно, питань більше, аніж відповідей.
Пишемо листи 🙂
П.С. Як написало моє улюблене, суворе, інколи несправедливе Слово і Діло, фіксуючи зобов’язання Президента: « зрозуміло, що такі обіцянки часто дає Міністр інфраструктури...».