Надзвичайно розумні люди щасливіші, коли вони на самоті з собою. А ось коли їм доводиться часто спілкуватися з друзями та знайомими, вони швидко починають сумувати або втрачати контроль над собою.
The British Journal of Psychology нещодавно опублікував дослідження, яке базується на зв'язках між навичками соціалізації і вмінням поводитися в міжособистісних відносинах з інтелектом людини.
Іншими словами, мета була такою: з'ясувати, як друзі розумних і не дуже людей впливають на їх відчуття щастя.
Вчені припускали, що люди, які живуть в густонаселених районах з щільною міською забудовою, більш задоволені своїм життям, ніж селяни і мешканці міських околиць.
Логіка проста: чим частіше людина спілкується зі своїми родичами і друзями, тим повинна бути щасливішою. А зустрічатися простіше, коли в містах відстань між будинками менша, і “все поруч”.
“Як і передбачала наша теорія, дані підтвердили, що частота соціальних контактів має важливе значення для задоволеності життям. І так, люди, які живуть в центрі міст та в районах з щільною забудовою, щасливіші від інших. Але важливим є також вплив інтелекту. Ми з'ясували, що надзвичайно розумні люди якраз щасливіші, коли вони на самоті. А ось коли їм доводиться часто спілкуватися з друзями та знайомими, вони швидко починають сумувати або втрачати контроль над собою”, - йдеться в дослідженні.
Автори цієї роботи з парадоксальними висновками — професори Норман Лі і Сатосі Канадзава. Вони займаються вивченням умов життя людей в різних містах вже багато років, але на цю аномалію натрапили недавно.
У їх дослідженні взяли участь 15 000 людей у віці від 18 до 28 років. Логічно було б припустити, що навіть найрозумніші з нас цінують час, який вони проводять з сім'єю і друзями.
Життя коротке, і кожна мить — подарунок. Тому, чим більше ми отримуємо досвіду під час спілкування з іншими, тим яскравішим сприймається життя. Але чому розумним люди не розуміють цього?
Керол Грем, інший дослідник, пропонує пояснення: “Люди з високим інтелектом використовують його набагато активніше, більшу частину часу. Їм часто буває навіть важко зосередитися на тому, що говорить співрозмовник, тому що вони постійно розмірковують над довгостроковими цілями”.
Наш розум еволюціонував, і тому найрозумніші з нас, так звані “нові люди”, найбільше задоволення отримують від вирішення серйозних проблем.
Спілкування з однолітками змушує їх нудьгувати, робить нещасними, хоча з більшістю інших людей все якраз навпаки.
Чому цих обдарованих людей називають “новими”? Тому що їх поява — сама по собі аномалія.
Ось як це пояснюють Лі і Канадзава: “Найрозумніші люди, що володіють потужним інтелектом, вміють і люблять вирішувати великі проблеми, але при цьому стикаються з труднощами в спілкуванні. Їх не розуміють! Тому їм краще звужувати коло спілкування, а не розширювати його”.
Також вчені встановили, що інтелектуально розвинені люди легше за інших відмовляються від звичного соціального оточення та місця проживання.
Вони не так сильно прив'язуються до друзів і близьких, як всі інші. Особливо, якщо це потрібно для досягнення важливих їм цілей.
Що з цими висновками робити всім нам? Ймовірно, змиритися.
Якщо ваш розумний друг уникає спілкування з вами, мабуть, потрібно просто менш агресивно нав'язуватись йому.
Ну а що робити тим, хто розумний і самотній? Перестати непокоїтись через це! Зрештою, можливо, природа так і хотіла: ви повинні бути самотні...
via
https://tbs-mbs.net/show.php?wsh=14&id=117&pg=1
