я в свій час чуть не йопнувся через отакі відносини. Але вистачило розуму сказати досить, взяти торбу і на 300 км від неї.
За рік, другий попустило. Ніякого спілкування. А потім її один дзвінок, і я на ранок в Києві, все забувши, прилетів.
Сподівань вагон. Черз пару годин, я вже їхав назад в Одесу, просто нахер роздавлений.
І вже пройшло 9 років(5 років! після останньої зустрічі). І тільки цієї осені я реально без будь-яких задніх думок їй сказав, "в мому житті для тебе нема місця."
Але ночами ще буває сниться, але вже пофіг.