Ігор Тенюх виконував обов’язки міністра оборони менше місяця. Це єдиний військовик, який уже у воєнний час не побоявся взяти на себе відповідальність керувати напіврозваленою армією. Го(ло)внокомандувач від ВРУ думав, що перед ним – штабний пацюк, який не буде здатним очолити війну з Росією. Однак забув, що перед ним – націоналіст та фахівець високого класу. Крим – це його тема (подивіться біографію нижче). Його тема – захист держави і його тема – така необхідна у розікраденому й заселеному ворожою агентурою міністерстві люстрація.
Тенюха принесено в жертву боягузливому керівництву держави не без руки Кремля. Він був кісткою в горлі Москві ще за часів їхньої інтервенції в Грузію. Тоді флот під командуванням Ігоря Тенюха загородив вхід до Севастопольської бухти російським кораблям. Це було важливим кроком, адже чорноморський флот РФ брав участь у інтервенції. Також його називають ідеологом інформаційної війни проти базування ЧФ РФ у Криму. Відколи він очолював ВМС України (2006-2010) – докладав усіх зусиль, аби позбутися цієї порохової діжки. Зараз вона вибухнула. Тенюх попереджав. І був готовим до війни. Тепер критикани вже нагодовані.
Досі ви не чули Тенюха. Може тепер звернете увагу на те, що він робив. Отже:
1. Міністр оборони Ігор Тенюх наполягав на введенні воєнного стану і здійсненні військового прориву у Крим. Однак за місяць анексії не ухвалено рішення про введення надзвичайного стану або воєнного стану. Військо виконує виключно політичні рішення. На підставі рішення РНБО та Указу Президента або рішення ВРУ. В нас мирний час, тому дозвіл на знищення майна і зброї має дати РНБО та вище керівництво держави.
2. Міністр оборони для вирішення правової ситуації виведення військ за межі військових частин і приведення армії з першого дня вимагав оголошення військових навчань. Усі були проти. Тенюх наполіг і уперше за останні роки проведено масштабні навчання з реальними бойовими стрільбами, залученням авіації.
3. Безпосереднє керівництво армією та віддання наказів здійснює Генштаб. Солдати згідно з військовим статутом мають право застосовувати зброю, окремо усім військовим у Криму було віддано накази застосовувати зброю.
4. Міністр Тенюх вимагав негайно створити Урядову комісію – досі не створено.
5. Міністр оборони з першого дня вимагав провести мобілізацію. З запізненням ухвалено рішення про часткову відмобілізацію. Вперше з часів війни в Афганістані і вперше в роки Незалежності – проведено відмобілізацію в ЗСУ та оголошено набір у Національну гвардію. На цьому етапі планується залучити 40000.
6. Коли Тенюх був призначений усі кораблі уже були заблоковані. Тенюх дав наказ «Сагайдачному» йти в Одесу, а не в Севастополь, чим врятував його від полону і захоплення. Тенюх передислокував усю морську авіацію в Миколаїв.
7. Росія не хоче бачити міністра оборони націоналіста. Російські плани – деморалізація, компрометація української влади і керівництва ЗСУ.
8. Міністр почав очищення ЗСУ і Генштабу від агентури Москви.
9. Міністр почав перекривати корупційні схеми і фінансові зловживання, зокрема у департаменті закупівлі майна.
Біографія Ігоря Тенюха
• У 1982 завершив навчання у Ленінградському вищому військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе.
• З 1982 — командир мінно-торпедної бойової частини корабля ВМФ СРСР.
• У 1983–1991 — командир рейдового тральщика, командир перегінного екіпажу, старший помічник командира морського тральщика, командир морського тральщика, начальник відділу зберігання озброєння і техніки бази мінного та протичовнового озброєння ВМФ СРСР.
• У 1990–1994 — депутат Севастопольської міськради.
• У 1994 завершив навчання у в Інституті іноземних мов Міністерства оборони США (м. Монтерей).
• У 1991–1995 — старший офіцер відділу забезпечення бойових дій управління ВМС Міністерства оборони України, начальник відділу напрямків управління ВМС Головного штабу ЗС України, начальник відділу напрямків Головного оперативного управління Генштабу ЗС України.
• У 1997 — завершив навчання у Академії Збройних Сил України на факультеті підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня.
• У 1997–2005 — командир бриґади надводних кораблів, керівник оргґрупи з формування ескадри різнорідних сил, командир ескадри різнорідних сил ВМС України. Активний учасник Помаранчевої революції.
• Виконуючий обов'язки командувача Спільної чорноморської ґрупи військово-морської співпраці«BlackSeaFOR» (2002).
• З листопада 2004 до січня 2005 — член Комітету національного порятунку.
• З листопада 2005 — заступник начальника Генштабу ЗС України.
• Від червня 2006 — віце-адмірал.
• Від березня 2006 до березня 2010 — командувач ВМС України.
• Від 2008 — адмірал.
• З квітня 2010 — Президент України Віктор Янукович звільнив колишнього командувача ВМС Збройних сил України Ігоря Тенюха з військової служби.
• З 27 лютого 2014 до 25 березня 2014 — виконувач обов'язків Міністра оборони України в уряді Арсенія Яценюка.
