Тобто правдиво.
Бував там кілька разів наприкінці 80-х. Татар тоді ще не було. Природа була гарна. Дуже брудно в усіх містах на узбережжі. Кацапи як місцеві так і приїжджі виглядали злими і нахабними. Висновок – дайте кацапам хоч французьку рів“єру – все одно вийде дєрєвня Попльовіно. Або ж потьомкінська дєрєвня для вибраних із спецпропусками.
Крим пішов від України. Причина не в Україні – вона в кацапах. Ібо сколько волка нє кормі, а у ішака – дліннєє.
Толстолобіки – це недобитки порядності і толерантності. Виховані на жаль не на Старому Заповіті, а на толстих і тургєнєвих, і можливо трохи на Шевченкові з Мопассаном. Їх шкода. Вимруть як динозаври, а їхні діти та онуки радше за все будуть не в Криму – хто в Києві, хто в Москві, а хто в Європах.
Татари – не знаю, що й сказати. З ними не спілкувався, тому всі наші стогони про героїчних братів-татар плавно розтікаються і зникають в непростій (м“яко кажучи) історії наших стосунків, та доволі невиразній позиції татар щодо самих себе в нинішній ситуації. Думаю, що пристануть на умови Москви. Воювати за себе не будуть.
Українці – таких в Криму не зустрічав, а на перевірку національності в паспортах не було часу. Якщо і є, то дуже замасковані під кацапів. Тільки “г“ вимовляють інакше. Кажуть, що ми маємо про них дбати. Не згоден. Пора дбати самим про себе. Якщо нема волі і сили до того – хай скацаплюються і надалі. За свободу треба боротися, або принаймні – емігрувати звідти. Не хочуть – хай живуть в русском мірє.
Щодо Криму – треба зробити все, щоб вони відчули, що за зраду треба платити повний рахунок. Аргументи типу – Україна Крим зрадила – не приймаються. Крим був якоюсь сраною областю, і Україна дала автономію (абсолютно помилково – треба було і далі тримати як область). Заплатили – ножем в спину, коли країна стікала кров“ю Майдану. Відтак – Криму поблажок бути не має.
