Реалі́зм — це напрям у теорії міжнародних відносин, який теоретично формує мистецтво управління державою в реальній політиці раннього нового періоду в Європі. Незважаючи на велику різноманітність предмету думки, реалізм можна вважати втіленням віри в те, що зрештою світова політика завжди і обов’язково є конфліктним полем серед акторів, які переслідують жагу до влади. Грубо кажучи, реалісти бувають трьох видів у тому, що вони беруть на себе джерело нескінченного конфлікту. Класичні реалісти вірять у людську природу політики, неореалісти зосереджуються на структурній частині державної системи — анархії, неокласичні реалісти вважають, що це результат поєднання двох певних внутрішніх змінних. Реалісти також не погоджуються з тим, який вид дій повинні застосовувати держави для того, щоб керувати світовою політикою, поділяючись (хоча більшість реалістів є поза цими групами) на дві категорії: оборонний реалізм і наступальний реалізм. Реалісти також стверджували, що реалістський підхід є видимим в історії політичної думки починаючи з античності, включаючи Фукідіда, Томаса Гоббса та Нікколо Мак'явеллі.
