Найгірше для нас зараз те, що ми фактично є заручниками зелених кловунів, зносити котрих під час війни неможна. І хоч, не хоч, а перемагати якось треба, але як?
У повітрі зараз дуже смердить договорняком. Всі ці балачки про перехід до оборони, будування укріплень (тобто, майбутня лінія розмежування вже відома?), атака на тих, хто при памʼяті (Залужний та Порох) - це все не просто так. До весни клованам треба закінчити війну (пох, в яких кордонах) та переобратися.
І Залужний про порох сказав не даремно. Це дуже прозорий натяк був. Я читав такий цікавий інсайд (хз від кого, за що купив), що нібито Міллі коли приїздив поставив бубасику дві умови: не чіпати Залужного та до весни або переобратися на виборах, або передати владу спікеру. А хто сказав, що спікером на той час мусить бути якась жирна свиня? Чому б і не Порох? Тоді можна було б сподіватися, що все ж таки ціллю є перемога над цапомордими.
Інакше пиздець. У суспільстві ростуть такі настрої типу "хацім, штоп фсьо как било" і багато хто може прийняти зелено-кацапський договорняк. Тільки щоб кордони відкрили та стріляти перестали. Захід поки що розбірливого сигналу не дав, до чого він схиляється. Можливо, Байдену потрібна перемога України як раз під вибори? А можливо й пох.
У будь-якому випадку, мені здається, що весна на нас чекає весела.
