В реалі з людьми спілкуєшся і в зазвичай в їх бідах хтось винен: то барига, який ночами не спить і краде наші гроші; то чиновник, якому хабарі, мабуть, якісь інопланетяни дають; то гейропа і дядя Сем. Коротше, хто завгодно, тільки не я, не суспільство, не країна. І нам усі винні, як і кацапам. Ну, сходіть до сусіда і скажіть, що він вас винен утримувати, бо ви такі гарні і розумні. Або сходіть у магазин і спробуйте без грошей щось взяти, бо ви потребуєте. Так само і в міжнародних відносинах: кожен сам за себе і якщо якась країна вважає з меркантильних, прагматичних міркувань, що варто допомагати, наприклад, Україні, то ми повинні дякувати і радіти, що хоч комусь цікаві і що за чужі гроші нам купують ще хвильку життя. Я так подумав, що у 2019 Зелю обрали не тільки завдяки ефективній виборчій кампанії, а ще й тому, що власне він і є уособленням середнього вкраїнчика (вибачаюся за "вкраїнчика"), його мрій і сподівань