Пропоную порозважатися автобіографічними спогадами на цю тему. Просто читаю форум, та й просто спілкуюся з людьми... спливають на поверхню цікаві дати. Комусь у 2008 році зрозуміло стало. Комусь у 2010. Хтось у 2014 збагнув, а хтось вважає що в принципі русскіє єсть и хорошиє.
Й це все люди, котрі цікавляться політикою.
В мене особисто те розуміння склалося у дев'яностих. Десь у тінейджерському віці перші згадки про підслухані розмови дорослих за столом: дядько мій був у Просвіті, й контингент гостей був відповідний. Мова інколи заходила про майбутнє, й неминучий конфлікт: загальний настрій був таким, що типу буде круто коли по Дніпру втримаємося.
З підслуханого на колишньому ФУПі, щось таке пригадував Marser, людина плюс-мінус мого віку: звідси роблю висновок, що серед свідомого й активного прошарку це вже тоді було очевидно.
Таким чином, особисто в мою голову думку як таку донесли дорослі, й пам'ятаю що вона мені геть не подобалася. Як то так - маємо ж армію, все таке, яке ще "по Дніпру"? Потім, завдяки канадським підручникам тієї ж Просвіти, прийшло розуміння того, як кацапам вдаються такі речі, а із зацікавленням політикою та стратегією стало зрозуміло й те, що в самих кацапів немає іншого виходу.
А у вас як воно було?