Українська преса. новини. 100 років.

[irpin]

   а  як у київі лаялися в народі? життєві замальовки, так би мовити:

Перекупка вихваляє рубці (на базарі під шопою)

– Такі рубці, такі рубці, що як би й сама цариця покуштувала, дак би облизалася

– Або сплюнула, - мовить якийсь солдат

– Нехай би на тебе увесь світ плював, та й не перестав!!

– Вот тебе за это! Солдат плюнув на перекупку.

– Нехай же на тебе отак плює і Бог, і люди, і всі святі печерські, і великомучениця Варвара і Іван Воїн і на тебе, і на твоїх дітей, і на твою матір, і на увесь твій рід! Бодай ти сам на свій слід плював і не наплювався (Київ, 1886р)

до речі, зверніть увагу на вираз "під шопою", тобто, біля магазину, крамниці.

[irpin]

  а ось іще:

Погонич вдарив пугою дівчину літ 10-12.

– За що ти б’єся, бісів сину?

– За те, щоб перед кіньми гав не ловила

– Бодай же ти в колодочники вбився. Побий тебе мати божа в полі, в домі, в дорозі, в клуні, в коморі, на городі, в хліві, на всякій стежці, на печі, на лаві, на полу й на всякому місці, де повернешся, щоб тебе об землю вдарило (Ніжин,  1886р)

запорожець за дунаєм згадався. "..так оце ти у небоги? аж три ночі ночував? - шоб тоб тебе на прелоги! шоб тебе ничстий взяв!"

[irpin]

   останнє, й досить на сьогодні:

Дві перекупки на Подолі посварилися: в однієї став я торгувати диню, друга запрошує до себе і ганьбить дині своєї сусідки: «Ви, паночку, тільки потрусіть оту диню: бачу аж ся репнула, який з її смак! Ось потрусіть…»

– Бодай тебе трясця попотрусила, бажає одна.

– І тобі того ж добра зичу! Та ще з додатком на сьогодні тобі Трясовицю й Огневицю, на завтра Знобію і Паровію, на позавтра Гаркушу і Крикушу, а потім Чоркотію, Пухлію, Жовтію, Драглію та Дремлію зверху.

Питаю: що це за назви такі? Чорлотію, Пухлію і інші?

– Це ж сім пропасниць, щоб стало на цілий тиждень.

от тих пропасниць, шоби на кожен день вистачило, усім ворогам щиро теж бажаю! 
бувайте здорові!

[irpin]

  приказки:

Без пристрою і воши не вб’єш (З Сергіївки Прилуцк)

Пристало наче Охріму плахта, а Парасці бриль. (Київ, від козака з Броварів).

Москаль доти брехатиме, доки чого не вкраде (На базарі)

1886р

[irpin]

   кримінальні новини:

наказ цензорам стежити за українськими письменниками: «не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству».
(після ліквідації Кирило-Мефодіївського товариства, 1847р)

«Немедленно выслать из края Драгоманова и Чубинского как неисправных і положительно вредных в крае агитаторов... с воспрещенмем въезда в Южн. губ. и столицы, под секретное наблюдение» 1876р.

На відкритті пам'ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою 1903р.

[irpin]

   з докладу полтавського і курського губернатора фон Багговута до міністра внутрішніх справ (1913—1915р):

На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно великороссов. Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять. Составить правдивую историю малорусского народа, в которой разъяснить, что «Украина» — зто «окраина» государства в былые времена. Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в Москву, Нижний Новгород и другие исторические местности, но не в Киев. Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащихся. Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиреев исключительно великороссов, притом твердых и энергичных. Оказать самое крутое давление на тех из священников, которые заражены украинофильством.

оце місце особливо сподобалося, у нього ж:

Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т.д. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество великороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние времена русского языка. Разъяснить, что «украина» — означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было. Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности. Всеми способами искоренять употребление названий «украина», «украинский». Стараться, чтобы евреи не примкнули к украинскому движению, выселять их из сельских местностей, не образовывать нових местечек и мешать экономическому росту еврейства. Вообще не допускать на разные должности людей, которые когда-либо хотя бы в отдаленном прошлом имели соприкосновение с украинским элементом.

схоже, більшовики нічого не вигадували, а просто не відмінили дію відповідних наказів.

[irpin]

філософ, письменник, викладач Олександр Кониський:

Природних недостатків людей не викорінить ніяка політична форма! Треба перемінити корінь. Цей корінь – ніщо інше – як моральність, характер громадян.
Скрізь на світі життя і добробут громадян відповідають характеру громадян.
Доки не переміниться характер і моральні погляди громадян, доти не переміниться і добробут громади.

Яке б ми не заводили нове житло – мусимо будувати його з того матеріалу, який маємо. Так само і нове життя громадське може зложитись лишень з матеріалу, який маємо, який лишень в природі нашій, в нашому вихованні.

В природі сучасних людей – скрізь на світі – багацько егоїзму, неправдивості, зажирливості. Чи здолає, яка лише політична форма сама собою переробити отакий матеріал? Певно що ні!

29. XII. 1883.

Київ.

проблема застара.

[irpin]

Котляревський:

в Полтаве и в смежных городах слова: конь, вол, нож, кот, подол, мост и проч. произносят простолюдины: кинь, вил, ниж, кит, подил, мист и проч., но в сих же словах в других падежах единственного и множественного чисел сохраняют о: волы, коня, моста, подолы и пр.
В Черниговской же губернии произносят кунь, вул, нуж и проч.

Листопад – грудень 1829 р. Полтава    

[irpin]

  про копірайти в минулому:

В Уставе о ценсуре, высочайше утвержденном апреля в 22-й день 1828 года в положении о правах сочинителей в § 1-м сказано: «Каждый сочинитель или переводчик книги имеет исключительное право пользоваться во всю свою жизнь изданием и продажею оной по своему усмотрению, как имуществом благоприобретенным».

[irpin]

ціни:

з Ялти в Массандру, до Ай-Даниля
Переклад: 67к.  Ямщик: 8к.   Итого: 75 к.   Обратно: 75 к.   Всего: 1 р. 50 к.

це зі звіту ст. руданського, він працював лікарем в ялті, де на руки мав 300 руб річного утримання. звідтам жеж:

В течение трех лет мне приходилось ежегодно проезжать не менее 50 раз в Алупку и не менее 50 раз в Массандру (с Ай-Данилем). Из Ялты в Массандру і обратно 8 верст, из Ялты в Алупку и обратно 32 версты. Поездка в Массандру требует не менее двух часов времени, поездка в Алупку не менее 8. Каждый визит средним числом требует проезду 20 верст и траты времени 5 часов.

[irpin]

з листа степана руданського братові:

Ex, Грицю, Грицю! дав [би] бог, щоб хоч ти жив недалечко од мене! все б мені якось одрадніше було.
В вівторок виїхав я із Сімферополя, але на половині дороги заночував, бо в мене не стало грошей, а без грошей вражії поштарі не хотіли везти.
Спасибі їдному подорожньому татаринові, що заложив за мене два карбованці та й допхав якось до Ялти.
І от уже два місяці, як я стараюся в Ялті на нове господарство: міняю, купую, позичаю, – хочу хоч трошки прилагодитися та на місці стати, а то вже надоїло до бісового батька снуватися по світі із кутка в куток і пристановиська не мати.

життя і побут земського лікаря.   

[irpin]

у руданського чимало цікавин є.  пам'ятаєте казки дядька рімуса про хитрого кролика? "тільки не кидай мене у терновий кущ!"
у степана таке:

Циган в огірках

Сидить циган на городі
Темненької ночки,
До блискавки вибирає
Чужі огірочки.

Та все собі примовляє:
«Блисни, боже, блисни!»
А господар його ззаду
Як вилами свисне!..

«А сто бісів в твого батька
Та у твої груди,
Розкрадати мою працю!..
А що тепер буде?..»

«Ой батечку, голубчику,
Чиніте, що знайте,
Тілько прошу вас, панотче,
За пліт не кидайте!»

«Оже ж кину!» – «Бійтесь бога!»
«Кину, бісів сину!»
Підняв цигана на руки
Та й через пліт кинув.

Підійнявся вражий циган
Та як зарегоче:
«Мені того й бракувало…
Добраніч, панотче!»

14 апреля [1858].

[irpin]

до речі, щоби розставити крапки над "і" про ніби-то плагіат у зв'язку з попереднім дописом.

"казки дядька рімуса" були видані американцем харрісом у 1880р.  а руданський видав посмішку у 1858р.

[irpin]

на останок, бо вже мабуть всі втомив.   

руданський жеж, але жарти на межі дозволеного:

Указ

Їде козак дорогою,
Дівку надибає;
Вийняв папір з-за пазухи
Та й її читає:

«І прочая, і прочая…
По сему указу
Кожна дівка козакові
Довжна дать по разу!»

«Чуєш, дівко, що в указі?»
«Та чую, козаче».
І вже ж рада-то, псяюха,
Аж мало не скаче!

Ізліз козак, покрепився,
На коня сідає,
А дівчина підійнялась
Та й ще забігає:

«А приглянься-но, козаче,
До того указу:
Чи нема там написано,
Щоб іще по разу?»

18 апреля [1858].

отакої.
бувайте здорові!

[irpin]

до тих, хто все ж таки спромігсяі прочитати попередні вірші, трохи про поетичну технологію руданського:
він користувався стилем, який має назву "співочий вірш", з елементами "переносу" наголосу, тому читати його треба приблизно так:

їде кОзак дорогОю, дІвку надибАє; вИйняв пАпір з-за пазУхи та й її читАє

трохи неакадемічно пояснив, але як зміг. вірші близькі до народної балачки і мають звучати вголос. це інтонований вірш.
вибачайте, що знову потурбував.   

[leonpod]

Дякую щиро за смачні українські речі! 

Прошу Вас, пане irpin'e, діліться знайденим ще і ще!

[Листок]

Це якийсь імперський шарм/хуярм. Нащо це тут?

[irpin]

яким чином заселялися землі. відверто політична тема. 

Г. А. Гильденштедт
Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року (в перекладі, звісно).

цікава примітка про "слободу Плоска, удаленной от Нестеровки на 12 верст".

В ней числится до 200 семейств русских раскольников или староверов, из тех, которые некогда бежали в Польшу, а с основанием Новой Сербии, получив обещание полной вероисповедной свободы, снова передались России и поселились здесь. Таких слобод в провинции считается девять. Староверы вполне сохранили господствующие в Великоруссии обычаи в одежде и в жилищах равно и свой родной язык; но многие поставили в горницах дымовыя трубы по малороссийски. Трудолюбием, умеренностью и склонностью к порядку они резко отличаются от прочих обитателей провинции.

для розуміння, згадана "нова сербія", це такий собі проект поселень, куди з обіцянками сприяння, цар переселив болгар, сербів, молдаван і валахів. обіцянка, як відомо, - цяцянка і болгари, наприклад, вже через рік намагалися тікати назад.

п.с.
уточнення географічне: єлісаветград, це теперішній кропивницький. і закладений був, як центр новоствореної "нової сербії"   

[irpin]

Це якийсь імперський шарм/хуярм. Нащо це тут?

якщо заважає, то нехай буде на розсуд модератора.
нехай перенесе гілку. я не ображуся. 

[irpin]

був такий собі хлоп, мартін груневег, проїздив через київ у 1584 році.
написав чимало цікавого. наприклад, ночував біля річки борщовки, і розмірковував, звідки така назва (дослідникам кулінарної справи буде цікаво):

Напевне, тодішній Київ не був більшим всього сучасного Гданська. І хоч це місце було так само далеко від міста, як і тепер, воно могло називатися борщовим майданом чи торгом, незалежно від того, чи там торгували борщем. До того ж русини рідко або швидше ніколи не купують борщу, а кожен робить його у себе вдома, бо це їхня щоденна їжа і напій.

коротше. щі і борщі ніхто тоді не плутав.   

[irpin]

для того, щоб форумчани не вагалися, кого в попередній цитаті називали русинами, невеличке пояснення від того ж автора:

Місто розташоване на Дніпрі – річці, розміром подібній до Дунаю. Дніпро латини називають Бористеном. Річка багата на рибу. Вона протікала через Литву і цю Русь, впадаючи у володіннях польського короля в Евксінське море. ЇЇ охороняють козаки, яких у Києві повно. Те, що вони здобувають у своїх сусідів турків, татар чи московитів, тут все вони охоче залишають.

нагадаю, це рік 1584.

[irpin]

останнє на сьогодні.
про іноземців у тодішньому місті:

У Києві мешкає досить вірменів, які мають там також свою церкву з дерева. Але мало хто з них знає вірменську мову, більшість володіють лише українською, і одружуються з українцями, що, між іншим, дуже суперечить їхнім законам. Далі (за Києвом) уже не живе жодний вірменин.

були і інші, звісно, але мені здалося це місце цікавим. тож вирішив поділитися, хоч версія і не збігається з задумкою австрійського штабу. 

[irpin]

вибачте, не утримався.

у бурхливій історії був такий епізод, повстання під проводом Мухи в 1490-1492рр. один француз описав це так:

В ті дні один селянин на ім’я Муха (Mucha), зібравши близько десяти тисяч волохів і русинів з Покуття, пішов грабувати всю Русь…Але Миколай Ходецький, названий Земелькою, чоловік достойний і вправний у військових справах, зібравши певну кількість польських солдатів, дуже швидко утихомирив цих повсталих людей. Грабіжник Муха був захоплений руською знаттю, відправлений до Кракова, де закінчив свої дні у в’язниці.

так от, цікавина в згаданому це - Покуття.
я вчора передивлявся старовинні карти, і на одній з них, дійсно, є місцевість, яка підписана "pocut". знаходилася вона десь від кам'янця до львува (тре ще раз глянути). прикарпаття, коротше. 
діло в тому, що це єдина карта, яка мені відома з такою географічною назвою, тому приведена цитата блеза де віженера викликала у мене особливий інтерес.

все, не заважатиму на сьогодні більше. та й перерва закінчується. бувайте здорові.   

[Feral Cat]

Унікальна нація, б...дь.
Бо їй, за винятком купки нормальних людей, похуй власна країна, її мова, культура, історія..

[leonpod]

Унікальна нація, б...дь.
Бо їй, за винятком купки нормальних людей, похуй власна країна, її мова, культура, історія..

Ви, б...дь, занадто категоричні в своїх помилкових виразах.

[irpin]

помилився!  старію.
на мапі написано повністю: "pocutia", але розташування вказано вірно. 

[Outlander]

вибачте, не утримався.

у бурхливій історії був такий епізод, повстання під проводом Мухи в 1490-1492рр. один француз описав це так:

так от, цікавина в згаданому це - Покуття.
я вчора передивлявся старовинні карти, і на одній з них, дійсно, є місцевість, яка підписана "pocut". знаходилася вона десь від кам'янця до львува (тре ще раз глянути). прикарпаття, коротше. 
діло в тому, що це єдина карта, яка мені відома з такою географічною назвою, тому приведена цитата блеза де віженера викликала у мене особливий інтерес.

все, не заважатиму на сьогодні більше. та й перерва закінчується. бувайте здорові.   

Купа карт де вказано Покуття. Той же Боплан. https://uk.wikipedia.org/wiki/Покуття

ЗІ І невже ви Оскара Кольберга "Казки Покуття" не читали?

[RG]

Іудушка, а тебе чого так ковбасить ? 

[irpin]

повертаймося ближче 
а так виглядали новини ужгородської газети "карпаторусскій голос", 8 березня, 1933 рік:
 

[irpin]

Купа карт де вказано Покуття. Той же Боплан. https://uk.wikipedia.org/wiki/Покуття

ЗІ І невже ви Оскара Кольберга "Казки Покуття" не читали?

казок не читав, каюся.   
а сам термін чув уживаним на власні вуха в розмовах у бардичеві і житомирі ще років п'ятдесят назад.
але тоді й часи були трохи інші, бо жили люди, які казали що дорога, від попільні на ружин "то як їхать на басарабію".
зараз такого давно не нема.