ЧОМУ РОСІЯ ТАКА? Лекція історика Олександра Палія
Уривок з відео:
"...
По-перше, варто відзначити цікавий факт, який за радянських часів можна було визнавати науковцям, але було заборонено науково осмислювати. Річ у тім, що кам’яна доба на території Центральної Росії — в осередку формування російського етносу — закінчилася на кілька тисяч років пізніше, ніж у більшості країн Європи. Так, приміром, на території України кам’яна доба тривала в різних регіонах до 5–3 тисячоліття до нашої ери.
Натомість на території сучасної Центральної Росії, де згодом сформувався російський етнос, кам’яна доба тривала до кінця І тис. до н.е., а подекуди й до І–ІІ тис. н.е. Перші власні вироби з металу з’явилися на території Залісся — осердя формування російського народу — лише на початку–в середині І тис. н.е.
У той час, як у степах України було розсіяно безліч скіфських бронзових наконечників для стріл, на території Центральної Росії (або Залісся) їх робили з кості, хай і схожі за формою. Звичайно, це не стосується регіонів Північного Кавказу і Південного Уралу, де своя металургія з’явилася теж досить рано.
Між тим первісне суспільство — це спільнота, де панує граничний колективізм і де людина не здатна індивідуально видобувати засоби існування. Люди в таких спільнотах гостро конкурують за вкрай обмежені ресурси, а розподіл набутку племені розвиває
такі якості, як хитрість і винахідливість. Схильність до солідарності та співпраці розвивається з появою більших спільнот, які можуть співпрацювати одна з одною на взаємну користь, без гри «з нульовою сумою».
Як стверджують деякі антропологи, поняття загальної правди не існує або воно вкрай слабке в первісних суспільствах, де умови існування особливо складні. Тут існують гостро непримиренні «правди» ворожих племен, схильних до конкуренції, а не до співпраці. Крім того, конкурують індивідуальні «правди» кожного члена племені, які зводяться до тези: «що мені вигідно, те й правда». Ця первісна риса в науці називається «моральним релятивізмом». У Росії суспільство завжди ставало на бік деспотів. Досі в російській мові є словосполучення «фількіна грамота» на позначення чогось безглуздого і нікчемного. Це словосполучення відсилає до грамот московського митрополита Філіпа Количева, який закликав царя Івана Ґрозного припинити душогубства. Як видно, в цьому диспуті населення підтримало тирана.
Коли стверджують, що росіяни «одурманені пропагандою», то не беруть до уваги, що одурити можна того, хто хоче бути одуреним. А росіяни переважно досить швидкі й гострі на розум. Не дарма писав російський поет Пушкін: «Тьмы низких истин мне дороже нас возвышающий обман».
Моральні зміни людської природи — найскладніші, бо мають найбільшу інерцію еволюції й можуть навіть обертатися й рухатися у зворотному напрямі. Тому швидкий перехід від архаїчного суспільства призводить до того, що риси, властиві первісним спільнотам, не встигають еволюціонувати слідом за матеріальною культурою і формуванням нових соціальних структур.
У результаті на нові щаблі розвитку виноситься первісна ідео- логія домінування вождя, який має бути найсильнішим, найсприт- нішим, найхитрішим, і авторитет якого має бути непохитним, беззаперечним і тотальним. Потужні сліди цієї ідеології ми бачимо в де-факто самодержавній Росії.
По-друге: визначальну роль у становленні країн і народів відіграють батьки-засновники держав. Якщо вони — Джордж Вашингтон, Бенджамін Франклін і Томас Джефферсон, то виходять Сполучені Штати Америки. Якщо це Володимир Мономах, який у ХІІ столітті закликав скасувати смертну кару, «не караючи смертю ні правого, ні винного», то це саме та спадщина, яка виводить на вулиці мільйон людей за побитих студентів.
А якщо батьки-засновники й сучасні авторитети країни — це Олександр Невский, Іван Ґрозний, Петро І чи Сталін?
По-третє: варто розуміти, що нищівне для усталених соціальних структур монголо-татарське іго тривало в Росії утричі довше, ніж, наприклад, в Україні (у 1237–1480 роках проти 1240–1320 рр.) А періодична залежність Москви від держав Чингізідів тривала аж до початку XVIII століття.
По-четверте: слід усвідомлювати, що багато століть суть російської історії значною мірою зводилася до боротьби з віяннями з Європи та до стирання слідів європеїзації «найпосконнішими» режимами — монголо-татарами, Іваном Ґрозним, більшовиками, Путіним.
Нарешті,
по-п’яте: варто розуміти, що менш ніж двісті років тому майже 90% росіян були рабами, котрих продавали на базарах. І це тривало в Росії не 80 років, як в Україні, а протягом усієї історії Московщини до 1861 року..."