Чи може Росія окупувати Україну
Олександр МОТИЛЬ
http://zbruc.eu/node/21044Незважаючи на заяви президента Росії Володимира Путіна і міністра закордонних справ Сергія Лаврова, що Москва не має такого наміру, вторгнення Росії на материкову частину України продовжує непокоїти українських та західних політиків. Одним з джерел невіри в щирість росіян є незаконна окупація Криму; другим джерелом слугує відмова Москви визнати український уряд чи майбутні вибори президента 25 травня. По-третє, таким джерелом є триваюче розгортання російських військ уздовж українського кордону. Оцінка їх чисельності варіює в широких межах, від 30 тис. до 220 тис. солдат, максимальне зменшення в діапазоні 50 – 80 тис. солдат. (Проте, 4 квітня, перший міністр віце-прем'єр України заявив, що вздовж кордонів України було розміщено 10 – 15 тис. російських військових, і ще 22 тис. солдат знаходилось в Криму.)
Вважаючи, що наміри Путіна не є благими, українські політики роблять вірне припущення. Проте, чи може Росія справді окупувати Україну? Армія якої чисельності потрібна Росії, щоб контролювати Україну, особливо за умови українського повстанського руху?
Деякі попередні відповіді дає дослідження, зроблене майором армії США Гленном Козелкою [Glenn E. Kozelka] у 2008 році. Згідно даних Козелки:
Для того, щоб визначити історичну масштаб планування рівнів збройних сил в умовах COIN [counterinsurgency – каральні протиповстанчі дії], це дослідження подає кількісний і якісний аналіз вивчення двох успішних випадків COIN: операція під керівництвом британців, проведена в надзвичайній ситуації в Малайзії, і очолювана США операція в Іраку. Кількісний аналіз даних досліджень використовується для порівняння розмірів задіяних сил безпеки до чисельності населення ....
Хоча кожна ситуація є унікальною і фіксований коефіцієнт не гарантуватиме успіху, існує сильний кореляційний зв'язок між рівнями сили і успіху ....
Проведені дослідження показали, що чим ближче рівень військових сил наближається до кількісного співвідношення 20 представників сил безпеки на тисячу населення, тим більша ймовірність того, що у досягненні успіху сили COIN наблизяться до критичної точки.
Також Козелка цитує дані 1995 RAND Corporation отримані Джеймсом Квинліваном [James Quinlivan], який "оприлюднює безперервність рівнів щільності сили, які базуються на трьох рівнях насильства, або інтенсивності загрози."
Низький рівень насильства (операції силами поліції): 1-4 силовиків на 1 тис. цивільних
Середній рівень насильства (громадянські заворушення): 5-10 силовиків на 1 тис. цивільних
Високий рівень насильства (заколот): десять і більше силовиків на 1 тис. цивільних
Козелка наголошує на тому, що на ці цифри може вплинути багато місцевих демографічних, географічних, політичних, культурних та економічних факторів. Через те, їх варто розглядати як загальні індикатори, а не як точні заходи для дії.
Щоб оцінити приблизно, скільки Росії потрібно війська, для окупації України, я поєднав дані Козелки з даними Квинлівана. Оскільки бойова готовність і досвід боротьби з партизанами російських військ, ймовірно, набагато нижча, ніж у англійських і американських військ, я використовував крайні оцінки: у Квинлівана 4 солдата на 1 тис. цивільних в умовах низького рівня насильства, у Квинлівана 10 солдат на 1 тис. цивільних в умовах середнього рівня насильства і в Козелка 20 солдат на 1 тис. цивільних в умовах високого рівня насильства. Я також показав розрахунки для трьох кластерів українських областей: низького, середнього та високого рівня насильства для Донецької та Луганської області, як найбільш проросійських, але в яких також є значна проукраїнську підтримка, через що результати можуть бути непередбачувані; для інших п'яти південно-східних областей - Харківської, Херсонської, Миколаївської, Одеської і Запорізької де можливо насильство середнього та високого рівня - цивільні безлади чи заколот або, радше, обидва. І для решти областей, де боротьба може бути найбільшою – заколот, очікується тільки високий рівень насильства.
в тис.
область
населення
(2012)
низький
(4:1000) середній
(10:1000) високий
(20:1000)
Донецька 4 403 17,6 44,0 88,1
Луганська 2 273 9,1 22,7 45,5
разом 26,7 66,8 133,5
Харківська 2 742 27,4 54,8
Херсонська 1 083 10,8 21,7
Миколаївська 1 178 11,8 23,6
Одеська 2 388 23,9 47,8
Запорізька 1 792 17,9 35,8
разом 91,8 183,7
Черкаська 1 277 25,5
Чернігівська 1 089 21,8
Чернівецька 905 18,1
Дніпропетровська 3 320 66,4
Ів.-Франківська 1 380 27,6
Хмельницька 1 320 26,4
Кіровоградська 1 002 20,0
Київська і Київ 4 533 90,7
Луцька 1 039 20,8
Львівська 2 540 50,8
Полтавська 1 477 29,5
Рівненська 1 154 23,1
Сумська 1 152 23,0
Тернопільська 1 080 21,6
Вінницька 1 634 32,7
Закарпатська 1 251 25,0
Житомирська 1 273 25,5
разом 548,6
Для прихильників російського вторгнення результати невтішні. Для того, щоб зайняти тільки Донецьку і Луганську області, Росії доведеться розгорнути десь між 26 і 133 тис. військовослужбовців. "Сухопутний міст" з Криму до Придністров'я означатиме окупацію Херсонської, Миколаївської і Одеської області, що вимагатиме введення десь між 46 і 93 тис. солдат.
Для того, щоб окупувати всі сім південно-східних областей потрібно буде десь між 119 тис. військовослужбовців (26 тис. для Донецької та Луганської та 91 тис. для інших) і 317 тис. (133 тис. для Донецької та Луганської та 183 тис. для інших).
Якщо Росія вирішить завоювати всю Україну, їй буде потрібно додатково 549 тис. солдат, загалом же – від 667 тис. до 866 тис. військовослужбовців. Тільки сам Київ і Київська область вимагатиме 90,7 тис. окупаційних солдатів.
У світлі розрахунків теперішніх рівнів військових сил Росії на кордоні з Україною (50 – 80 тис.), найкраще, що може зробити Росія, виходячи з припущення низького і середнього рівня насильства – це ввести війська в декілька південно-східних областей. Якщо ці припущення будуть зміненні на середній або високий рівень насильства, тоді в межах її досягнення буде тільки одна або дві області. У цих висновках робиться припущення, що опір українського армії не приведе до жодного погіршення стану військ вторгнення. Якщо змінити це припущення, то здатність Росії зайняти південно-східну Україну знижується ще більше.
Підсумовуючи все викладене, у Києва є всі підстави для занепокоєння стосовно вторгнення на весь – або його частину – Південний Схід України, але тільки у випадку оптимістичного – для Росії – евентуального рівня українського опору і ступеня стійкості. Відповідно до цього, найближчою метою України є зміцнення її південно-східних рубежів захисту – бажано з американською допомогою – з тим, щоб стримати сфокусовану атаку або, принаймні, зробити такий напад настільки затратним та затяжним, щоб підняти умови очікуваного рівня насильства в окремих областях. (Звичайно, в середньостроковій перспективі, пріоритетом України має стати створення повномасштабної обороноздатності.) Але, у тому випадку, якщо Путін вирішить ввести в Україну більшість збройних сил Росії (яких налічується близько 750 тисяч) тобто перевести Росію у стан війни, можливо підготовка бомбосховищ в Києві не буде пріоритетом України.
(англійська версія: World Affairs blog)
