"Побачив, що в багатьох греків згоріло через те, що в «Одіссеї» Нолана Єлена Троянська буде чорною. Подумав, чи бісить це мене.
Та наче ні. А потім зрозумів, що й сам не хотів би бачити Дажбога чи Мавку чорними. І справа навіть не в кольорі шкіри, а у викривленні образу світу та історії.
Так само, як ми розуміємо, що образ українця як «чуб, вишиванка, хутір і шаровари» значною мірою був спрощений та нав’язаний російською імперською оптикою, так само й образ грецьких міфів не має спотворюватися через довільну зміну зовнішності персонажів.
Як і Богемія XV століття не була мультиетнічним суспільством у сучасному розумінні, так і античні грецькі міфи мають свій історичний та культурний контекст.
Бо через умовні 300–500 років «Одіссею» можуть знати вже більше за фільмом Нолана, ніж за поемою Гомера, яка й без того дійшла до нас частково викривленою часом і переказами.
Чи хороший режисер Нолан? Безсумнівно.
Чи заслуговує його стрічка на критику? Абсолютно.
Бо я особисто не вірю в таку інтерпретацію античного світу: з чорною Єленою Троянською та трансгендерним Ахіллесом. Азіати та індуси в тімі Одісея туди ж.
Вважайте мене расистом. Хоча ні — йдіть нахуй.
Я б із задоволенням подивився масштабні фільми про міфологію народів Африки, Індії чи Азії. Але замість створення й популяризації власних культурних епосів нам постійно пропонують змінювати вже існуючі європейські міфи та історії під сучасні стандарти репрезентації.
І ні, для мене це не про ненависть до рас чи народів. Це про те, що культурний контекст і образ світу теж мають значення.
Тепер можете вважати мене расистом. Похуй." (c)
