Я спостерігаю, навіть на цьому форумі, як недурні (які завгодно, але не дурні) люди пишуть щось про пєрємірьє, де Україна там домовляється з русньой, й після цього продовжує існувати, щось там контролювати, й це - за контекстом бесід - надовго, а не до того моменту як русня окльомається.
Для мене це виглядає лютим неадекватом.
Кацапстан (культура+"люди"+територія+ресурси) й Україна (культура+"люди"+територія+ресурси) ніяк в принципі не можуть співіснувати.
Кацапстан вважає себе розпорошеним на частки (колишні республіки), має чітку візію як він це все поверне, в цій візії він спочатку повертає "в себе" Україну. Все. Крапка. Не одну область, не три області, не шість областей.
Коли я кажу "вважає", важливо розуміти, що для кацапстана це найреальніша реальність. Не якісь там мрії, типу миття чобот в атлантичному акіяні. Це реальність кацапа, в якій він живе.
Історії відомі прецеденти, коли хтось теж добіса собі вважав, й теж абсолютно серйозно, але потім обісрався. Ці прецеденти можна поділити на два типи.
1) Розвалився
2) Дали таких стусанів, що мохом сер потім 70+ років
Коли люди все це слухають, кивають, а потім кажуть "ну треба пробувати, а як ще..." або "я очікував, що буде хоча б якесь перемир'я", то в мене складається враження, що співбесідник миттєво деградував до рівня 3-4 років, коли багато хто любить затикати вуха й верещати "алятюпатятя, а я нічого не чую, а тоді не рахується".
Я десь помиляюся?
