Сонет Шекспіра 66
(Переклад Д. Павличка)
Я кличу смерть — дивитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот,
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду
В бруд обертає почуття святі,
І на мистецтво під п’ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!
А від всього цього помер би нині,
Та як тебе лишити в самотині?!
Джерело:
https://dovidka.biz.ua/sonet-shekspira-66 Я прочитав цей сонет ще будучи студентом наприкінці 1970-х років. Він був у збірці сонетів - перекладів Дмитра Павличка. І як було не провести паралель між цим сонетом і реаліями Радянської України!
Павличко тоді був до всього ж і головним редактором журналу Всесвіт, який публікувував твори сучасної зарубіжної літератури і був найкращим у своєму роді на просторах СССР.
