От всі: Арєстовіч, Арєстовіч...
Наче й не жили в 90-ті. Ну молоді люди може вже й не пам'ятають, а от я пам'ятаю добре. Кашпіровський і Чумак – чули такі прізвища? Телевізійні звьозди-цєлітєлі начала 90-х.
Я впадав в культурологічний шок, коли бачив як дорослі люди з трьома вищими освітами, інженери там, гідробіологи, народні артисти, фізики-академіки, ракетобудівники і токарі фрезерувальники вищого розряду виставляли перед телевізором трьолітрові банки і «заряджали» цілющу воду, або робили паси руками, щоб розсмоктався застарілий геморой, чи одужала хвора на цироз печінка.
Псевдоцілителі дарували людям «надєжду», що можна отак, сидячи на дивані, подолати накопичені за життя складні проблеми екзистенційного характеру.
А ще в ті часи було модно мити голову меленою цибулею (яка після літнього дощу смерділа в громадському транспорті наче гази тьоті Цилі, що наїлася свєжєй дунаєчкі с горохом), ковтати мумійо (пташине гівно) та бавитися уринотерапією, яка за словами тодішніх ескулапів лікувала буквально все, від хронічного алкоголізму до церебрального паралічу.
Присягаюся, я особисто знав одного художника, який задля ефекту омолодження натирався власним гівном. Він жив на Оболоні і малював картини в стилі трансцедентного містицизму з елементами національної еротики. Зараз щось подібне намагаються виробляти сучасні художники-ліваки, відкинувши, щоправда, національний контекст. Адже гівно воно і в Африці гівно і в Лос-Анджелесі і в Майамі і, навіть в Венеції на Бієнале, де його виставляють пачками під виглядом сучасного мистецтва.
Але до справи!
Нині Олексій Арестович виконує вкрай важливу соціальну функцію військового експерта-уринолога, чий вплив на психіку людей з низькім критичним мисленням має терапевтичний ефект. Заспокоює, дарує «надєжду», тамує тривогу, покращує сон, додає життєвих сил, допомагає вистояти в критичні часи тотального п***ця, інфляції, розпачу, апатії та зневіри (як це й було на початку 90-х). А оскільки людей з поганим рівнем освіти та культури (включаючи народних артистів, липових професорів та куплених академиків) в усі часи було значно більше ніж справжніх артистів та науковців, то й аудиторія у Арестовича величезна. Вибачте за грубість, але плебс завжди тяжів до містики, спрощення складної картини світу та альтернативних методів психорегуляції.
Піди постав свічку – матимеш успіх в справі. Хочеш скласти іспит – поклади книжку під подушку. Мрієш знищити конкурента – занеси десять штук до церки і п'ять до кілера. Кохання? Та не проблема! Потомствєнная цєлітєльніца Ізабелла за пять сєансов викативанія яйцом снімєт вєнєц бєзбрачія. І головне – в машині нє прістьогівайся, а краще постав на торпеду іконку Миколи Чудотворця! Нейролінгвопрограмування! Чули про таке?
Так от, в плані соціально-військової уринотерапії, Арестович для широких народних мас – саме те! Він на часі. Він в топі. Він в тренді! Такі завжди з'являються у важкі часи і поруч (о, диво!) завжди Дмитро Гордон. Повний текст читайте тут:
https://m.glavcom.ua/columns/muxarskiy/oleksiy-arestovich-vikonuje-vkray-vazhlivu-socialnu-funkciyu-i-os-yaku-854872.html
