Тетяна Чорновол
·
Війна це не там, де ми гинемо, а там, де ми вбиваємо!
Кожен День Незалежності для мене було свято зі тінью страху втрати державності. Така хистка була Незалежність. І тут вперше я не боюся… Війна, а я вже не боюся. Все Незалежність ми зацементували. А для перемоги нам просто треба час. Час вже працює на нас…
Дещо ще в свідомості суспільства безлад, але розберемося, усвідомимо, дійдемо...
Позаяк, я зараз серед військових хочу повідомити одну просту істину, до якої ми вже, як нація доходимо, але хотілося би швидше.
Так от війна, це не там, де ми гинемо, а там де ми вбиваємо ворога. Пора змінити засадничу ідею української націі про героїчну загибель. Не має військової доблесті у втратах. І не кажіть мені: «Це війна, бебі». Великі втрати це ціна великих помилок, маленькі –маленьких( стратегічних, тактичних, військових, політичних, людських). І так завжди, без винятків.
Я знаю про це на досвіді. Позитивному, мені пощастило, але на цій війні я часто була свідком і учасником військового мистецтва на фронті, коли гинув передовсім ворог. Масово. Мені просто пощастило бути на таких ділянках фронту? Є різні обставини? Згодна. Але так само, хочу сказати, що час працює на нас і можна собі дозволити далі уникати обставин, не робити військових помилок, ціна яких життя захисників, кращих захисників. Так зараз на фронті найкращі захисники, люди з особливим психологічним складом, талановиті, досвідчені…і вони там для того, щоб нищити ворога, а не гинути.
Зі свого досвіду ПТРК проілюструю сказане: щоб вас не розстріляли з ворожого Корнету просто не треба ніколи іздити дорогами, які знаходяться в прямій видимості від ворога на відстані до 5 км, не треба заходити і укріплюватися в населеному пункті, який, як на долоні проглядається з висотних будинків сусіднього міста занятого ворогом…. Треба шукати інші шляхи проїзду, інші шляхи наступу…. Багато різних нюансів і всі треба враховувати. Головне установка: війна це там де ми вбиваємо, а не гинемо…
Ми вже витримали той перший грізний удар, коли треба було вистояти будь-якою ціною. А тепер час працює на нас. Військове мистецтво і тільки військове мистецтво. Вже є державність, буде перемога і все буде добре. Йдем вперед і навіть війна нам по коліна, бо війна це там, де ми нищимо ворога, а не гинемо.
На відео військове мистецтво від 72-гоі і жодного Байрактара
