Що спільного між совковим/постсовковим вахтером і начальником?
Вони обидва перевищують свої повноваження - лізуть не в своє діло (лізуть в душу).
Велика частина управлінської еліти замість своєї справи займається "вихованням". Тут знов таки архаїка - начальник у совку перебирав на себе деякі религійни функції. Він не просто давав завдання, він ма бути як другий батько - майже як батюшка в церкві. Оскільки в совковому суспільстві церкви можна вважати що не було, то її функції були розподілені між невластивими прошарками. Був сакралізований "труд" (я колись про це писав - в совковій релігії просували міф про те як "Труд" створив людину з мавпи наприклад та ін.). "Трудовий колектив" міг втручатись навіть в сімейні справи.
Отже коли радянський вахтер реалізовував своє "не пущать", то так само і радянський начальник (і після нього - пострадянський) не просто давав роботу, а мав додаткові функції - "творив людину", був батюшкою (маленьким вождем), просував певні ідеї (наприклад ідеї "нєзамєнімих нєт", "робітник - гвинтик системи" і т.і.).
В чому проблема? В тому що рано чи пізно поставало питання, що більш важливе - просування цих ідей, чи результат, ефективність праці. І виявлялося що результат праці постійно відходив на другий план. Довести людині що вона ніхто, покірний гвинтик, було віжливіше ніж сама праця.
Як не дивно - ці самі ідеологізовані моделі відносин працюють і досі. І відсутність чесної конкуренції дозволяє їм існувати. Нести місію виховання покірних людей-гвинтиків сучасному начальнику часто важливіше ніж прибуток, як це не парадоксально (тому що прибуток залежить не від працівників, які є ніхто в великих схемах і договорняках).
Мені здається, що саме це зараз викликає найбільше роздратування в суспільстві - модель відносин яка передбачає в першу чергу покірність і лише в другу - професійні якості. Однією з головних причин цього роздратування є те, що люди побачили як це може бути по іншому. Світ став відкритий, мільони працюють за кордоном і бачать там інші моделі відносин - начльників які не несуть святу місію вказати бидлу своє місце, а просто заробляють гроші.
На мій погляд саме це зараз - головне.
Бізнес має бути відділений від релігії і не перебирати на себе невластиві функції.
Потрібна справжня конкуренція яка змусить кожного начальника-батюшку або піти (грати в доміно біля пивнухи), або змінитися (якщо зможе) - відключити режим місіонера-вихователя і переключитися на пошук єфективності і професіоналізму. Це не тільки зніме роздратування, у суспільстві а і дозволить країні стати заможною.
