Facebook
Кокотюха Андрій
Кого б не обирали українці на посаду президента України протягом наступних 30 років, головою нашої незалежної держави все одно буде Ринат Леонідович Ахметов. Де-факто. Принаймні, так виглядає в світлі останніх подій на Південному Сході.
Уже багато говорили й писали про очевидні речі: фактор Путіна на трудовому Донбасі не головний, а лише допоміжний. Будь-яку українську владу неофіційні Донецьк та Луганськ будуть ставити перед вибором. Або в регіонах порядок, ми сюди не пускаємо "русо туристо" й самі локалізуємо конфлікти, але ви нас не чіпаєте й ми тут на Донбасі далі робимо, що хочемо - або ви намагаєтесь поширити реформи на жителів трудового Донбасу - і тоді збройні захоплення будівель, теракти та інша небезпечна для всієї країни фігня триватимуть.
Південний Схід у нинішньому стані для України та її подальшого розвитку - все одно, що для Володимира Путіна ядерна зброя. За тим прикрим винятком, що Путін ракетами може лише погрожувати й ніколи не натисне кнопку, бо цим підпише смертний вирок собі. А ось панове Ахметов, Єфремов та молодий, але ранній Микола (Коля) Левченко, котрий примкнув до них, таку зброю, як неспокійний Донбас, застосують дуже легко. До того ж унікальність цієї зброї - дестабілізація Південного Сходу в обмін на щось вигідне їм, але смертельне для країни - в тому, що зброя ця - багаторазового використання.
Україна підписує так звану економічну частину угоди про асоціацію з ЄС. Але трудовий Донбас проти! Шахтарі в Євору не їздять, їхня продукція там не потрібна, а ще там гомосексуалісти. І що, Україна так і не підпише угоду до кінця? Не стане рано чи пізно членом ЄС, бо цього не хоче Ринат Леонідович Ахметов? Врахуйте, що він розумніший за громадянина Януковича, набагато респектабельніший, зовні - миротворець, взагалі не виглядає ідіотом. І не займає посаду президента України, тому Майдан тут не допоможе. Так само, як санкції - у ЄС та США просто нема підстав вволити санкції проти елегантного пана, котрий постійно виступає за єдність України...
Захоче Україна в НАТО й почне робити реальні результативні кроки? Прекрасно. На Путіна, сподіваюсь, будемо плювати. Але раптом проти НАТО повстає трудовий Донбас, бо НАТО... Нема аргументів, просто "НАТО - нет!", і на тому все. Значить, ми не вступаємо в НАТО?
Риторика Південного Сходу, якої прикриваються тамтешні лідери - "Нас не слышат, с нами не разговаривают, с нами не считаются". А з ким рахується Південний Схід? З ким він колись узагалі рахувався? Чому розвиток нашої країни повинен залежати від того, як низько десятки мільйонів грамотних, освічених, сучасних, креативних громадян вклоняться гіпотетичним жителям Донбасу?
На це питання відповіді нема. І, на жаль, не скоро буде.
