Хєр там, припинили.
Звичайно, усі мають свої причини для незадоволення. Але якщо зупинятися на економічних – а це основа – то слід одразу поставити питання руба: чи можна було непопулярні реформи зробити популярними? І за рахунок чого можна було хоча б вирівняти курс державного корабля, що набрав катастрофічного крену?
Найменш обізнаний чоловік у реаліях української економіки одразу сказав би, що треба навести елементарний порядок у власних справах і зупинити тотальний грабунок у вітчизняних державних фінансових потоках.
За оцінками Федерації роботодавців України тільки за 2013 рік державна казна втратила понад 160 мільярдів гривень за корупційними каналами у сфері держзакупівель, органів податкової, митної служби, судової системи, держмонополій, при експорті зерна, реєстрації оренди земельних ділянок.
Отже, усі знають, де ці колосальні кошти зникають. Здавалося б, найперше, що має зробити уряд – негайно знешкодити канали обкрадання державної казни. І це перекривало б ті 70 мільярдів дефіциту на поточний рік.
Усе просто.
Ось де можна й треба було б створювати привабливий образ нової влади, котра справді перейнята турботами про державні справи й добробутом своїх громадян! І громадяни просто щасливі були б популярними заходами своїх нових керманичів, котрі не переклали на їхні плечі вантаж порятунку економіки країни.
На жаль, уряд навіть уваги не звернув на латання колосальних дірок, звідки знекровлювався бюджет країни. Натомість весь тягар збалансування ситуації поклав на найменш соціально захищених своїх громадян..
