"Небесна сотня" – це штамп, яким наша свідомість швиденько відгородилася від того, що сталНеося. Це словосполучення дуже легко вимовити, не маючи на увазі нічого. Чим і займається всяка шушваль із колишніми регіоналами включно, - пише Отар Довженко.
"Небесною сотнею" називають понад сто учасників протестного руху, загиблих у період між 22 січня та 20 лютого 2014 року в Києві та інших містах, або ж померлих пізніше від отриманих у цей час поранень.
У "Небесної сотні" є чималенький резерв – 165 (на цей день) зниклих безвісти, а також багато поранених, які залишаються у важкому стані.
У кожного з "Небесної сотні" – окрім декількох, що померли не від травм, а від серцевого нападу, анафілактичного шоку або отруєння газом, – був конкретний вбивця. Ці вбивці – співробітники МВС, СБУ та найняті бандити-тітушки.
Жоден із цих убивць не діяв законно. Навіть у діях беркуту 30 листопада, коли жертв (принаймні, офіційно) не було, експерти знайшли численні порушення статуту, законів і Конституції. Що вже казати про бойові набої та гранати, прицільну стрільбу в голову, відрізання голів. У відкритих джерелах, матеріалах ЗМІ, соцмережах є тисячі свідчень того, що силовики, м’яко кажучи, виходили за межі своїх повноважень. Про тітушок, організованих і керованих силовиками та народними депутатами від Партії регіонів, мовчу взагалі.