адін норот

[medved]

навіть не сама реклама, а одін норот - в коммєнтах  

[Sturmer44]

ДОЗВОЛЬТЕ ПОЛЯКАМ У ПОЛЬЩІ БУТИ РУСОФОБАМИ ПО-ПОЛЬСЬКИ Так, я знаю українську мову і нею часто послуговуюся для спілкування з українцями, але не стаю автоматично українцем з Черкас. І коли я висловлююся про російськомовних та російську мову (зокрема в Польщі), то я маю свою польську думку. І не треба мене відправляти в донецькі окопи та називати українським націоналістом (чи патріотом), бо я патріот Польщі. І знаю історію Польщі. І розумію, яку роль відіграє мова у будові держави і суспільства. І я це все знав би, навіть коли б не знав українців, їхньої мови, історії та культури. Ніколи ніхто мене не переконає, що можна російськомовних громадян України називати українцями, бо я сам, на своїй шкурі, відчув ненависть до себе, української мови і України, коли хотів у Києві, Одесі, Донецьку чи Харкові розмовляти українською. Обзивали мене націоналістом, бандерівцем, вимагали вертатися "в калхоз" (хоча я жив у Варшаві) і в Одесі ледь не побили. Це українці були? Точно? Україноненависні українці? Російська мова і все російське є споконвічним ворогом усього польського: нашої держави, державності, культури, мови, традицій і поляків. Зі схожих причин російська мова і все російське є також споконвічним ворогом українства. Хоча з цим частина громадян України не погоджується, але це вже інша справа. Польська держава виникла між 966 і 1025. Ті дати це хрещення Польщі за часів князя Мешка першого і коронація першого польського короля - Болеслава Хороброго. У той час тривав наплив майбутніх німців (здебільшого з Саксонії і Меклембурга), які почали заселяти одну з найстарших польських країн - Шльонськ. Заселяли вони теж Краківщину, Великопольщу та Помор'я. Найінтенсивніша германізація відбувалася на Шльонську (зокрема на заході Шльонська - нинішнія Вроцлавщина та Опольщина) та на західному Помор'ї. Ефектом германізації була втрата тих земель (Шльонська в 14 сторіччі, а західного Помор'я ще в 12). Спершу це відбулося на корись ущент онімеченої Чехії, згодом - Прусії і Німеччини. Не було кому боротися за польську державну владу. Ніхто вже її не підтримував, бо всі (майже) були німецькомовні і були майбутніми німцями. Частина Помор'я і частина Шльонська (східні частини) вернулися до Польщі 1918 року і відразу підлягали інтенсивній полонізації, що викликало обурення проживаючих там німців (ждунів майбутньої п'ятої колони Гітлера). У міжвоєнний період вони мали ще певні мовні привілеї, які остаточно завершилися 1945 року. Весь Шльонськ і все Помор'я "повернулися" (пишу в лапках, бо повернення вщент онімемених земель, де нічого польського не збереглося, можна називати "поверненням" лише в лапках, маю на думці західне Помор'я та західний Шльонськ - Опольщина, Бжег, Ґлогів, Олава, Легниця, Єленя Гора, Валбжих, Кошалін, Щетин, Слупськ, Зелена Гора, Ґожів) 1945 року. Після Першої світової війни про "повернення" Вроцлавщини чи Щетинщини до Польщі не було ані мови, ані згадки, бо ті терени цілком втратили свій польський (п'ястівський) характер (через онімечення). Полонізація (точніше реполонізація і дегерманізація) етнічної Польщі (не пишу про західноукраїнські землі, білоруські землі чи Литву), тобто Шльонська, Помор'я та Великопольщі + дерусифікація частково і слабко зросійщених теренів решти Польщі почалися 1918 року і до п'ятдесятих років закінчилася повним успіхом, але це було пов'язано з цим, що треба було тих німців, які до війни були німецькими громадянами виселити, бо польське суспільство вже зі ждунами та п'ятою німецькою колоною жити не могло. Хто хотів залишитися, мусив "реабілітуватися" як польський громадянин у суді. Мій німецький прадід пройшов успішно таке провадження в суді. Росія (раніше Москва) завжди була ворогом Речі Посполитої та Польщі і теж нас русифікували, але не були вони такими успішними як в Україні чи німці на заході польських (колись) земель. Польщі реполонізація і доведення до стовідсоткової полонізації всіх громадян Польщі забрала приблизно 30 років (з перервою на війну, під час якої німці точно не ополячували нікого, а, ясна річ, німечили). Якби Україна почала українізацію так як Польща (і робила би це так як Польща), 1991 року, нині Донецьк з Луганськом були би українськими та українськомовними містами. І Україна не втратила би тих земель, де ждуни чекали путіна і не мав їх хто захищати (точно так як в 14 столітті не мав хто захищати польської державної влади в Ополі, Вроцлаві чи Легниці). То там стояли з "Путин, введи войска!" і кидалися під українські танки і то там їх "бандєравці бамбілі". Так напевне теж було 600 років тому у Вроцлаві. Що всім уже приваблива була Німеччина, а не Польща. Так діє мова, котики. Мова це державотвірний чинник. І суспільнотвірний. Русский мир це ракова пухлина України. І треба його зборювати в Польщі, аби з нежитю не перетворився на ракову пухлину. Тому треба виселяти, депортувати і відбірати дітей у російськомовних батьків, якщо діти занадто поволі вчать польську. І полонізувати насильницько, безпощадно. Немає іншого виходу. Уже тепер забагато у нас ждунів путіна, які займаються щодня диверсією на замовлення російських спецслужб. Я повторю. Пишу про Польщу. В Україні робіть що тільки хочете. Грайтеся в нюні про розкол суспільства (хто проти російської мови), про "скажи це хлопцям, котрі воюють", про "не через мову путін напав" тощо. Там дійте як знаєте. Але Польщу і дерусифікацію Польщі залиште нам, полякам, бо ми маємо непоганий досвід полонізації, дегерманізації та дерусифікації. І ви, захисники русского мира, нам тут зі своїм "досвідом" і "успіхами" навіть не непотрібні, а геть зайві.

[Sturmer44]

НЕВЖЕ ВИ НЕ РОЗУМІЄТЕ, ХТО ТАКИЙ РУССКИЙ ЧЕЛОВЕК?
Я тут нещодавно багато чого написав про путінороте жлобство і коли читаю банальності про «в кожній нації є такі люди», то доходжу висновків, що ті коментатори або не розуміють, про що вони пишуть, або мало в життю бачили.
Я від 1997 по 2014 їздив по роботі до Росії, України, Білорусі та країн Балтії.
У Росії не був лише на території Далекосхідного федерального округу, в Україні, серед обласних центpів не був лише в Симферополі, Луганську та Чернігові.
До 2014 року я не бачив жодної різниці між жителями Ростова, Воронежа, Калуги, Самари, Волгограду, Одеси, Харкова, Миколаєва і Донецька (у Дніпрі я вже чув та бачив Україну і західніше – теж). Харків, Одеса, Миколаїв та Донецьк – це були міста, котрі від російських не відрізнялися. І не йдеться лише про архітектуру. Також путінороті жителі не відрізнялися. Така сама мова спілкування, ті самі звички, те саме ставлення до жінок, цей самий дешевий азіатський (турецький) одяг і взуття, цей самий сморід поту, непраного одягу, зіпсованих зубів, дешевих сигарет і перегару. Ті самі газети, ті самі фільми та передачі. Усе те саме, точка в точку. На півдні Росії місцеві «г» вимовляють як українці, тому я розмовляв російською з українським акцентом і ніхто не міг допетрати, що я не росіянин. У Єкатеринбурзі чи Петербурзі це мені ніколи не вийшло. Завжди моя тверда вимова зраджувала мою польську національність.
Під час поїздок згаданими містами я вивчив російські слова «драка» і «подрались», чув бредні про «Ростов — папа, Одесса — мама». У Ростові в понеділок я бачив, як таксист серед білого дня витягає п'яного мов хлющ росіянина, який прямо на сходах в готелі висцявся на людях, в присутності кількох десятків осіб, а через два дні я мусив тікати з закладу громадського харчування в Донецьку, бо там почалися якісь розборки зі стріляниною. Українці, які ніколи не були в Росії і не бачили копій своїх путіноротих співгромадян ніколи не зрозуміють, що я маю на думці, коли пишу про русский мир, про русских людей і про росіян з українськими паспортами.
Такого жлобства, яке я бачив в Ростові і в Донецьку не побачите в Києві чи в Варшаві, хіба, що це будуть парні з Сіверодонецька чи Волновахи, які вирішили втекти від бомб, але заблукали і замість потрапити в Рязань, де їхнє місце, опинилися в польській Лодзі.
Ні, шановні. Не зовсім маєте рацію, коли пишете, що в кожній нації є хамські та примітивні люди. Погоджуюся, що серед поляків та українців є хамські та примітивні люди. Але русский жлоб це окрема категорія. Їх не можна зарахувати до українців. Бо українці від поляків чи словаків не відрізняються. А русский человек це явище, якого не зустрінеш серед поляків чи українців. У Польщі вони прибульці, в Україні – жителі, але з українцями вони не мають нічого спільного. Україна це країна цілком європейська, а українці - європейці. Але серед вас живуть нащадки монгольської орди, дикі та страшні і ви краще їх "вашими" не вважайте.
Україна за останніх десять років реально європеїзувалася. Але якщо хочете зрозуміти, про що я пишу, поїдьте до Донецька, до Харкова, до Одеси, до Миколаєва і придивіться російськомовним. Як вони одягаються, як про себе дбають, як ставляться до жінок, до своєї гігієни, а згодом поїдьте до Ростова і Краснодару. Вернетеся додому в істериці. Бо збагнете, що в Україні живуть русские люди, які так само як жителі Саратова чи Волгограду ненавидять Україну та українців і більше тих своїх русских українцями не назвете, не будете про них говорити «наші люди». Проведіть в Росії два тижні (так як я регулярно від 1997 по 2014) і ніколи більше не будете захищати права громадян України розмовляти російською, зміните погляди на такі як мої і напишете мені, що колись вважали мене радикалом, але тепер думаєте так як я.
PS: Прошу коментаторів починати свої відгуки від того, чи були в Росії, коли і як довго.
PS2: Українці з Харкова, Херсона чи Одеси! Цей пост не про вас, але про ваших сусідів, які українською так і не заговорили, бо мають іншу челюсть та іншу душу.

[Sturmer44]

На вчорашньому семінарі (який я провів добровільно, безкоштовно і був він також добровільним для українців) якась пані з Маріуполя накинулася на мене з докорами та звинуваченнями в дискримінації, бо я відмовив якійсь російськомовній у відповіді на її питання поставлене російською.
Треба було ДЕСЯТЬ разів повторювати маріупольці, що
1) від самого початку було відомо, що мовою семінару буде виключно українська,
2) я не зобов'язаний знати російську, розуміти російську і надавати правову допомогу безкоштовно іншою мовою ніж польська,
3) я народився в Польщі, українську вивчив як іноземну в Польщі і ніколи не жив ані в зросійщеній Україні, ані в Україні взагалі,
4) я можу не знати російської і не розуміти, що до мене говорять.
Пані п'ять разів мене переконувала, що я міг жінці відповісти українською. На мої "а що якщо я не знаю російської?" була глухою.
Ось, дивіться наскільки ця ваша колоніальна двомовність не може з вас (з частини з вас) вилізти. Українськомовніть (навіть поляка з Польщі) означає обов'язок знати і розуміти ще російську. Бо дискримінація.
На моє питання, чи я зобов'язаний розуміти теж і турецьку, якщо до мене прийде турок, пані спершу сказала, що можу відповідати англійською, а потім мабуть врешті-решт прокинулася. Турецької теж МАЮ право (дякую) не розуміти.
Люди, такі як пані з Маріуполя! Будьте добрі та не морочте мені голову і не прилазьте на мої семінари. Не зрусифікуєте мене. Панятна?

[Sturmer44]

Коментар польки під моїм постом (переклад мій):
"Тут, у Вроцлаві, повно грубих, п'яних росіян. Буквально два дні тому п'яна росіянка мало не обригала мене, я встигнула відступити в останню хвилину. Вона навіть не перейшла на газон чи щось таке, просто почала блювати на тротуар, так як стояла. Я не здивуюся, якщо конфліктів буде дедалі більше. Моя бабуся обізвала цю росіянку російською. Чи з'явимося ми колись на якомусь відео, десь, як ксенофоби?"
Чи була це громадянка ерефії? Навряд чи. На 90% була це громадянка України російської національності. Але полька її українкою не називає.
У Познані мої знайомі чи друзі вже роками оминають десятою дорогою ресторани чи клуби в центрі міста, на Старому Місті, бо там панує нестерпний русский мир і не хочуть вони ані цього бачити, ані чути. У Познані розквітло багато закладів на околицях середмістя, куди приходять тільки поляки (або непутінороті іноземці). До частини з них не можна прийти от так. Треба або забронювати столик, або почекати на офіціантку, котра, побачивши вузькощелепних, може поінформувати, що немає вільних місць.
Те саме у Варшаві. У Катовицях.
Я сам уникаю місць, де можна їх знайти. Колись я сам перед собою бунтував. Бо чого я маю тікати від них у своїй країні? Чого я маю не гуляти по познанській "Старівці", бо там багато путіномовних? Але вирішив, що таки треба їх уникати, бо нащо тріпати собі нерви.
Для чого я це все пишу?
Точно не для того, аби мені тут українці почали наче пилип з конопель виструбувати з вибаченнями та "мені соромно". Ні, не робіть цього, бо ви відповідаєте виключно за себе і якщо вам соромно за когось, кого навіть не знаєте чи маєте бажання попросити вибачення від імені п'яної росіянки, що ригала на тротуарі, то означає, що ви готові хоча би частково за тих осіб відповідати.
Тобто чого я це пишу?
Отож після повномасштабного вторгнення Польщу буквально залила хвиля хамства та жлобства і злочинності (головним чином це путіномовний контингент зі сходу України -  і я точно не ображаю українськомовної інтелігенції Донецька, Луганська чи Харкова, бо не про них тут мова). Це злочинність, хамство і жлобство нечувані, безпрецедентні і великомасштабні.
Певні злочини (фальшування документів, диверсія, шпигунство, афери, схеми, махінації, контрабанда людей, масштабне порушення прав найманих працівників русскімі пасрєднікамі) від дев'яностих років, коли наші правоохоронні органи розправилися з мафіями, знаємо з лекцій історії кримінального права. Вони (ті злочини) потрапили до книжок з історії юриспруденції, аж їх знову привезли воєнні біженці з України та їхні спільники з інших країн колишнього СРСР.
Нечуване хамство і жлобство? Так. Я ніколи не бачив у Польщі, аби п'яна полька блювала прямо на тротуар. Я ніколи не бачив у Польщі, аби п'яна українка блювала прямо на тротуар. Я взагалі раз бачив п'яну українськомовну жінку. У Луцьку. Раз. За 30 років.
П'яне путіномовне товариство? А, так. Обидвох статей, галасливе, нахабне, готове ображати поляків і всіх, хто їм щось скаже. То на кожному кроці. На вулицях, у парках, сквериках. Який гній вони після себе залишають, то аж жах бере. Видно, хто в парку розважався. Разом з місцевими жуліками. Малоросійська молодь, яких батьки мабуть забули, що мають дітей. Це вузькощелепна молодь, якою забиті польські СІЗО, а незабаром - тюрми.
Для чого я це пишу?
У Польщі маємо такі явища і водночас не маємо великомасштабних погромів. Українів не лупцюють та копають на кожному кроці. Ніхто їх не обзиває що п'ять хвилин. У Катовицях я двічі бачив, як путіномовний табун молоді трощив центр міста і три автівки ментів не могли цього опанувати. Люди на це ґдирали, але не пішли у відповідь виловлювати українців (офіціантів чи відвідувачів закладів), аби їм відплатити.
Це показує, що у поляків велике терпіння і велике зрозуміння. Хто такий українець, хто такий малорос, що це таке колективна відповідальність і що не мало би її бути.
Польща та поляки здебільшого прихильна для українців держава. Це мали би розуміти ті всі українські блохери, хайпожери та писаки, що хочуть, аби їх звати журналістами.