В арабській мові лише три повноцінні голосні: у, а, і. І тільки вони позначаються літерами на письмі. Інші голосні надто короткі для нашого сприйняття й позначаються на письмі діакритичними значками над приголосними, типу крапок. В принципі, нам вони ...
Відповідно, правильним є Куран, а не Коран, і Джулані, а не Джолані.
Чому тоді така плутанина? А оце є найцікавішим у арабській. Річ у тім, що в арабській корінь слова завжди утворюється трьома приголосними. Голосні ж можуть змінювати не лише одна одну, але й свої місця поряд приголосних. Наприклад, іслам, Муслім, мусульман мають один корінь слм, катіб (писар) і кітаб (книга) один корінь ктб
Тому плутанина серед неарабів "у'' та ''о'' не сприймається арабами як щось критичне, що вимагає наглого втручання та виправлення. Вони звертають увагу передусім на сам корінь ( 'КРН' в першому разі чи 'Дж Л Н' у другому)
