Цей хлопець дуже не простий.
Спостерігаю за ним вже років 20.
Ми майже ровесники. Тобто , одне покоління.
Наше покоління цікаве.
В дитсадок пішли при совку, а виші скінчали у незалежній Україні.
Розірване навпіл покоління.
Ліричний відступ. Таке.
Отже , гетьман.
Сказав би мені хто, 20.02.14, що я проголосую за нього, то незнав би стояти чи падати.
Ні, я не підтримував Пороха на ту дату.
Моїм уподобанням була хунта на зразок "довгого парламенту" часів Кромвеля.
Але хвилі подій, що накрили Вітчизнувказали - звідки вітер віє.
Хаос і ентропія суспілства наростали експоненціальними темпами. Примара Руїни маячила саме тоді , а не зараз. Тому мій вибір був не більше ніж оборудкою сумління, Нехай аби як, та щоб маятник не досяг точки резонансу.
Час показав , що я був не один.
На той час Порошенко став консенсусом суспільства.
Страхи і зрада (ізмєни) підвели клятого шоколадника на трон.
І він став до гри. Небезпечної, карколомної , злої та нахабної.
Роки керівництва Порошенка можна умовно назвати турніром.
Не чемпіонатом , а , саме, турніром.
Бо був би чемпіонат, то він би програв.
Зараз стадія чверть фіналу.
Вболіваємо! Чи нє?
В принципі мені вже похєр.
Однозначно, проголосую за Пороха, але , якщо не складеться, то кращого лідера опозиції годі шукати.
А наступні керманичі будуть у гівні і в колії з якої їм ніяк не звернути.
Mission complete - однослово
